Трихінельоз – паразитарне захворювання, яке пов’язане з паразитуванням трихінел й характеризується гострим перебігом, лихоманкою та вираженими алергічними проявами.

Трихінельоз широко розповсюджений в Білорусії, Україні, Північному Кавказі, Європейському регіоні Росії, Приморському краї.

Реєструвались групові випадки трихінельозу і на території Харківської області (Ізюмському, Золочівському, Лозівському районах) у 1998, 2002, 2005 роках.

Збудником трихінельозу є дрібна нематода Trichinella spiralis. Паразитують трихінели в організмі свиней, вовків, лисиць, барсуків, куниць, ведмедів, диких кабанів, їжаків, мишей, щурів, хижих птахів. Існують природні та синантропні осередки інвазії. В природних осередках джерелом інвазії є дикі тварини (вовки, лисиці, барсуки). Синантропні осередки формуються при заносі інвазії із природних осередків при поїданні домашніми тваринами (свинями, собаками, кішками) падалі, мишей, щурів, залишків продуктів харчування, забою, які заражені трихінелами.

Зараження трихінельозом відбувається при вживанні в їжу інвазованого личинками трихінел м’яса домашніх або диких тварин (свиней, ведмедів, барсуків). При трихінельозі чітко виражена сезонність реєстрації захворюваності, яка збігається з періодом масового забою домашніх свиней та сезону полювання.

Клінічна картина захворювання досить різноманітна та залежить від тяжкості перебігу. Перші ознаки захворювання (тошнота, рвота, болі в животі, рідкі випорожнення до 3-5 разів на добу) виникають через 10-25 днів після вживання страв із м’яса чи дичини. Пізніше з’являється набряк обличчя, виражені м’язові болі, різноманітні висипання на шкірі, в тяжких випадках – ускладнення (міокардити, менінгоенцефаліти, пневмонії).

Трихінельоз не відноситься до групи контактних інфекцій, тому спілкування з хворим не становить загрози здоров’ю оточуючих.

Пам’ятайте! Трихінели не гинуть при звичайній термічній обробці м’яса, його копченні, засолюванні чи заморожуванні і щоб не заразитися трихінельозом необхідно:

• вживати в їжу м’ясо диких та свійських тварин тільки після проведення ветеринарної експертизи особливо тим, хто займається мисливством або забоєм скота;
• не купувати м’ясо та м’ясопродукти на стихійних ринках;
• дотримуватись правил приготування страв із м’яса;
• знищувати залишки забою тварин, не допускати в згодовуванні домашніх тварин, особливо свиней, залишків м’яса диких тварин;
• проводити дератизацію у домоволодіннях.