Вибір сучасних дезінфікуючих засобів.

Безымянный

Недивлячись на розвиток і досягнення сучасної медицини інфекційні хвороби залишаються вагомою проблемою. В силу існування цілого ряду факторів постійно збільшується кількість внутрішньолікарняних хвороб. Існує реальна загроза завезення і розповсюдження особливо-небезпечних інфекцій.

Беззаперечним є твердження про важливість дезінфекційних заходів в забезпеченні епідемічного благополуччя. Адже дійсно, виникають ситуації, коли єдиним можливим бар’єром на шляху інфекції стає знищення її збудника на об’єктах зовнішнього середовища – дезінфекція.

Впровадження в практику великої кількості дезінфекційних засобів зробило актуальною проблему оптимізації їх вибору, який у кожному конкретному випадку має проводитись із урахуванням епідемічної ситуації, особливостей та рівня мікробної контамінації об’єктів знезараження.

Сучасні дезінфекційні засоби являють собою багатокомпонентні композиції, що складаються із діючих та допоміжних речовин, які забезпечують їх цільове призначення. За хімічною природою діючої речовини вони належать до наступних груп хімічних сполук: альдегідовмісні, галоїдовмісні, гуаніни, кисневовмісні, поверхнево-активні речовини (ПАР), спиртовмісні, феноловмісні, хлорвмісні, луги, кислоти, композитні.

Кожна група дезінфекційних засобів має свої переваги і недоліки, які мають визначити сферу її ефективного застосування.

Найбільш широко у сучасній дезінфекційній практиці застосовуються поверхнево-активні речовини, зокрема четвертинні амонієві сполуки (ЧАСи) та галоїдовмісні, в основному хлорвмісні, засоби. Перевагами ЧАСів є низька токсичність, сприятливі фізико-хімічні та екологічні характеристики, наявність мийних властивостей, стабільність самих засобів та їх робочих розчинів, простота приготування останніх; недоліками – відсутність спороцидної дії, недостатньо виражені віруліцидні та туберкулоцидні властивості.

Гуаніди мають низьку токсичність, не леткі, але мають недостатні віруліцидні та туберкуліцидні властивості. Здатність цих сполук утворювати плівку на об’єктах знезараження, з одного боку сприяє пролонгації знезаражувальної дії, з іншого є неприпустимою для високотехнологічних об’єктів знезараження.

Хлорвмісні засоби є найдешевшими, мають досить широкий спектр протимікробної дії, але особливості фізико-хімічних властивостей сприяють пошкодженню об’єктів знезараження, подразнювальної дії на слизові оболонки очей та верхніх дихальних шляхів.

Альдегідовмісні засоби є універсальними за спектром протимікробної дії, стабільними при зберіганні, але досить токсичні.

Кисневмісні засоби мають виражені бактерицидні, віруліцидні, фунгіцидні та спороцидні властивості, але несприятливі для використання фізико-хімічні властивості, недостатньо стабільні при зберіганні

Спиртовмісні засоби діють швидко, але і швидко випаровуються, тому їх доцільно застосовувати для дезінфекції невеликих за розмірами об’єктів та важкодоступних вузлів обладнання та апаратури.

Застосування феноловмісних засобів, кислот, лугів обмежено із-за досить агресивної дії на поверхню, що обробляється.

Сьогодні в Україні зареєстровано більше 400 власне дезінфекційних засобів (з них близько 22 % вітчизняного виробництва).

Асортимент дезінфекційних засобів є достатнім у кількісному складі і достатньо різноманітним у якісному відношенні, що дає змогу визначитись з найбільш ефективним у кожному конкретному випадку.