ЩО ВАРТО ЗНАТИ ПРО ВІТРЯНУ ВІСПУ?

Вітряна віспа – це гостре інфекційне захворювання, спричинене  вірусом. Характеризується підвищенням температури тіла і плямисто-папульно-верикульозним висипом на шкірі та слизових оболонках.

Вітряна віспа – одна із найпоширеніших інфекцій у світі. За рівнем захворюваності вона поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним інфекціям. Вітряною віспою  щорічно хворіють мільйони людей у світі. В Україні кожен рік реєструють від 103 до 200 тисяч випадків. Зокрема, торік було зареєстровано 113 328 випадків захворювання на вітряну віспу в Україні. Із цієї кількості, 100 196 випадків було діагностовано у дітей до 17 років.

Збудником вітряної віспи є Varicella zoster virus (VZV), який належить до герпес-вірусів (Herpes viridae). Це ДНК-вірус – нестійкий поза організмом людини, швидко гине від дії дезінфікуючих засобів, під час температури понад 600С.

Основним джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу. Хворий стає небезпечним для оточуючих в останні 10 днів інкубаційного періоду і перші 5–7 діб з моменту появи висипу. Ще одним джерелом інфекції може бути хворий на оперізувальний герпес.

Сприйнятливість населення до вітряної віспи дуже висока – 90–95%.

Механізм передачі збудника – краплинний. Незважаючи на слабку стійкість вірусів у довкіллі, доведено можливість їх поширення  за межі кімнати, де перебуває хворий. Таким чином, ймовірність зараження може поширюватись на всіх, хто перебуває у будівлі.

Не виключена можливість вертикальної передачі збудників вітряної віспи від матері до плоду, що може спричинити вади розвитку, але це трапляється дуже рідко.

Вітряна віспа – типова дитяча інфекція. Новонароджені до двох місяців мають пасивний материнський імунітет. З трьох місяців вони стають сприйнятливими до інфекції.

Максимальна кількість тих, хто інфікується припадає на вікову групу 2-4 роки. Дошкільнята становлять близько 80% тих, хто захворів.

Для вітряної віспи характерна осінньо-зимова сезонність, що пояснюється тіснішим контактуванням дітей під час відвідування дитячих садків і шкіл.

Захворюваність найчастіше спорадична. Трапляються спалахи вітряної віспи, зокрема у дитячих дошкільних закладах, школах і лікарнях. Після перенесеної інфекції залишається тривалий імунітет. Повторні захворювання трапляються, але  рідко.

Інкубаційний період під час вітряної віспи триває від 11 до 21 дня, найчастіше близько 14 днів. Спостерігаються симптоми загальної інтоксикації: нездужання, втрата апетиту, субфебрильна температура тіла тощо. На такому тлі або й без будь-яких передвісників, на шкірі з‘являються висипання, що часто супроводжуються підвищенням температури тіла. Перші елементи висипу можуть з‘явитися за нормальної температури тіла. Висип локалізується на обличчі, волосистій частині голови, тулубі та кінцівках. Під час інтенсивного висипу, його елементи можна знайти на долонях та підошвах.

Після стадії плям та дрібної папули, висипка швидко перетворюється на характерні для вітряної віспи пухирці. Деякі плями зникають, папули розсмоктуються, не доходячи до стадії везикули. Везикули мають круглу або овальну форму, різну величину, їхня стінка напружена, блискуча, вміст прозорий. Якщо проколоти везикулу, то вона швидко спорожнюється завдяки своїй однокамерності. Окремі везикули мають пуповидні вдавлення, що пов‘язуються з початком розсмоктування їхнього вмісту.

Везикули швидко підсихають через 1-3 дні. На їх місці утворюються бурі кірочки, які відпадають через 1-3 тижні.  Висип під час вітряної віспи з‘являється протягом кількох днів, тому для неї характерною є поліморфність висипань. На певній ділянці шкіри можна знайти елементи висипок, що перебувають на різних стадіях розвитку.

У деяких хворих одночасно з висипом на шкірі з‘являються й висипки на слизових оболонках порожнини рота, носоглотки, гортані, статевих органах та в інших місцях. Це енантема, характерним елементом якої як і на шкірі є пухирець. Енантема може випереджати висипання на шкірі.

Одночасно з підсиханням елементів висипу знижується температура тіла і поліпшується загальний стан хворого.

Перебіг вітряної віспи здебільшого легкий. Специфічні ускладнення (менінгоенцефаліт, пневмонія) трапляються рідко. Однак після перенесеної інфекції збудник, без будь яких клінічних проявів, може роками зберігатись в організмі, провокуючи у старшому віці інші захворювання – оперізувальний герпес, який можна розглядати як пізній рецидив захворювання.

Ускладнення можуть бути і внаслідок приєднання бактеріальної інфекції:

  • запалення верхніх дихальних шляхів – лариноготрахеобронхіт, пневмонія;

  • ураження нервової системи – енцефаліт, менінгоенцефаліт, мієліт, параліч лицьового нерву;

  • бактеріальні ускладнення – бульозна стрептодермія, флегмона, абсцес, імпетиго, лімфаденіт, стоматит, кон‘юнктивіт, кератит, сепсис;

  • розлади внутрішніх органів.

В 1 із 50 випадків захворювання на вітряну віспу спостерігаються ускладнення, серед яких найбільш тяжкими є пневмонія та енцефаліт. Частота енцефаліту, який переважно проявляється церебральною атаксією, становить близько 1 на 4 000 випадків вітряної віспи.

Лікування вітряної віспи зводиться до дотримання постільного режиму протягом усього періоду висипання, запобігання вторинної інфекції. Везикули треба змазувати 1-2% розчину метиленового синього або брильянтового зеленого розчину, рот полоскати дезинфікуючим засобом. Згідно з показаннями застосовують симптоматичні засоби: анальгетики, жарознижуючі, проводять детоксикацію. Під час тяжких формах хвороби та розвитку гнійних ускладнень призначають антибіотики.

Після одужання рекомендують провести період реконвалесценції (10–14 днів) удома. Після вітряної віспи спостерігають часткове зниження імунітету, у зв’язку з чим можливий розвиток захворювань бактеріальної природи.

Вітряну віспу та оперізувальний герпес розпізнають переважно на підставі клінічних та епідеміологічних даних. При потребі діагноз можна підтвердити за допомогою вірусологічного методу (виділення вірусу з везикул) і серологічних реакцій.

Відповідно до розділу  ІІІ. «Рекомендовані щеплення» наказу МОЗ України від 16.09.2011  № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів,  (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства охорони здоров’я № 551 від 11.08.2014,  № 996 від 26.09.2016№ 947 від 18.05.2018,  № 958 від 23.04.2019) з метою профілактики вітряної віспи найперше проводяться щеплення таким групам:

  • здорові діти, які досягли 12-місячного віку і не хворіли на вітряну віспу;

  • діти під час вступу до дитячого дошкільного закладу та школи, які раніше не хворіли на вітряну віспу;

  • працівники охорони здоров’я та освіти, які мають високий ризик інфікування і не хворіли на вітряну віспу.

Крім того, щеплення проти вітряної віспи можливо проводити дітям і дорослим, за власні кошти, вакциною «Варилрикс», що зареєстрована  в Україні.

Позитивним є досвід проведення вакцинації у США, де протягом п’яти років (1995–1999) досягнуто зниження захворюваності на вітряну віспу на 80%. Створений імунітет після щеплення вакциною достатньо тривалий. За результатами досліджень, які були проведені в США та Японії, протягом 20 років після проведення щеплення післявакцинальний імунітет залишається напруженим.

Вакцинація дітей проти вітряної віспи введена в календар щеплень таких країн: Німеччини,  Італії, Іспанії, Франції, Японії, країн Південної Америки, Канади, Австралії, Південної Кореї, Тайваню та інших країн Тихого океану.

Інформація з сайту Центра громадськогть здоров’я МОЗ України