Поліомієліт — високозаразне вірусне захворювання, що може викликати невиліковний параліч і призвести до смерті.
Хворобу викликають поліовіруси, що потрапляють до організму зазвичай через немиті руки та іноді через брудну воду. Вражаючи нервову систему людини, поліовірус може призвести до незворотних рухових розладів та навіть смерті людини протягом кількох годин. В абсолютній більшості випадків носіїв поліомієліту, які поширюють його, неможливо виявити — через відсутність взагалі будь-яких ознак хвороби. Ліків проти захворювання не існує, і єдиним захистом є вакцинація.
В Україні, де достатнім захистом від поліомієліту за допомогою щеплень забезпечено менше 40% дітей, захворіти на нього можуть усі невакциновані — і дорослі, й діти. Найчастіше поліомієліт вражає дітей до 5 років.
Хворобу викликають поліовіруси, що потрапляють до організму зазвичай через немиті руки і зрідка через брудну воду. Вони розмножуються в епітеліальних клітинах горла та кишечника і можуть вражати нервову систему.
Інфікована людина може виділяти вірус навіть за 7—10 днів до початку захворювання і залишається заразною впродовж 3—6 тижнів після інфікування. Зовні більшість носіїв вірусу неможливо виявити вчасно — через відсутність взагалі будь-яких ознак хвороби. Через це вірус створює особливу небезпеку для тих, хто оточує його носія, бо присутність і швидке поширення смертельно небезпечної інфекції лишаються непоміченими.
Інкубаційний період після зараження людини поліовірусом може тривати від 4 до 35 днів, після чого може розвинутися поліомієліт. При цьому прояви хвороби можуть бути різними:
Жодних симптомів — без будь-яких проявів хвороба протікає у понад 70% випадків. У такому разі вірус створює особливу небезпеку для тих, хто оточує його носія, оскільки присутність і швидке поширення смертельно небезпечної інфекції лишається непоміченою.
Грипоподібні симптоми — лихоманка, головний біль, біль у животі й горлі, нудота і блювання, — протягом кількох днів може проявлятися один чи кілька з них. За такої форми хвороби, яка виникає у 25% випадків, вірус розповсюджується найактивніше, залишаючись непомітним через схожість з симптомами грипу.
Рухові розлади — сильний біль у вражених м’язах і рухові розлади аж до повного паралічу, який може розвинутися за кілька годин. Параліч може вразити ноги, руки, плечі, груди, живіт, обличчя. Ураження дихальних м’язів часто призводить до смерті. При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється.
Дуже рідко симптомом ураження поліовірусом центральної нервової системи також буває менінгіт.
Зупинити всесвітнє поширення небезпечного вірусу вдалося завдяки вакцинації. Ще у 1988 році поліомієліт виявляли у 350 000 людей у 125 країнах світу. До 2014 року кількість випадків інфікування вірусом вдалося скоротити на 99% — до 243.
Але, поки вірус поліомієліту існує хоча б в одній точці світу, заразитися ним ризикують усі, хто не отримав усіх щеплень, незалежно від свого географічного розташування. Інфіковані вірусом люди подорожують і контактують з іншими — і поліомієліт знову розповсюджується серед невакцинованого населення планети.
У 2013 році у Ізраїлі почалась циркуляція «дикого» вірусу поліомієліту: збудник виявили у стічних водах на півдні Ізраїлю, а потім і по всій країні. Однак через високе охоплення вакцинацією не було випадків паралітичної форми поліомієліту. Для припинення циркуляції вірусу Ізраїль провів двораундову кампанію «Дві крапельки» з імунізації проти поліомієліту двовалентною живою вакциною дітей віком до 9 років. Через ризик завезення вірусу, навіть після припинення циркуляції і за відсутності випадків симптоматичної хвороби, після закінчення кампанії у жовтні 2013 року Ізраїль повернувся до використання ОПВ (бівалентної) разом з ІПВ у календарі обов’язкових щеплень.
Ризик спалаху хвороби зростає у періоди соціальних негараздів та військових дій — через проблеми з дотримання гігієнічних норм та недостатню увагу до щеплень у перевантаженій системі охорони здоров’я, перерозподіл фінансування, нестачу медичних працівників тощо.
У 2010р. у Таджикистані через спалах поліо загинуло 26 людей, серед яких 21 дитина. Загалом у Таджикистані понад 400 дітей були інфіковані вірусом, 170 з них лишилися паралізованими.
Попередження про підвищений ризик спалаху поліомієліту Україна отримала ще 2010 року від Європейської регіональної комісії із сертифікації ліквідації поліомієліту (РКС).
У жовтні 2013 року Незалежна рада з моніторингу ВООЗ та Глобальна ініціатива з ліквідації поліомієліту (ГІЛП) віднесли Україну до «червоного» списку країн із найвищим ризиком спалахів хвороби.
Станом на жовтень 2014 року, Україна залишалась єдиною європейською країною в цьому списку — через катастрофічно низький рівень охоплення населення вакцинацією.
1 вересня 2015р. Міністерство охорони здоров’я України повідомило про те, що два випадки інфікування вірусом поліо вакцинного походження (с\/DР\/) були підтверджені у регіональній референтній лабораторії ВООЗ, де провели аналіз калу двох дітей з Закарпатської області України. Дві дитини (одна — віком 4 роки, друга — 10 місяців) не мали щеплень від поліо та отримали паралітичну форму поліомієліту.
Рівень охоплення вакцинацією в Україні є найнижчим за останні 20 років. Мінімальні вимоги для захисту від поліо не дотримуються. Спалаху поліо у будь-якій країні можна запобігти лише у тому випадку, якщо вакцинацією охоплені не менше 95% дітей.
ЯК НЕ ЗАХВОРІТИ НА ПОЛІОМІЄЛІТ?
Ліків проти поліомієліту не існує. Єдиним захистом від хвороби є вакцинація. Альтернатив вакцинації немає.
В Україні вакцинація проти поліомієліту входить у перелік обов’язкових профілактичних щеплень. Вік для планових щеплень: 2 місяці, 4 місяці, 6 місяців, 18 місяців, б років і 14 років.
Два перші щеплення виконуються вакциною ІПВ (внутрішньом’язова ін’єкція) — це інактивована вакцина із вмістом убитих вірусів поліомієліту, яка забезпечує присутність антитіл до вірусу у крові. Може використовуватись як моновакцина, так і у складі комбінованих багатокомпонентних вакцин (проти кількох хвороб одразу).
Решта щеплень зазвичай виконуються вакциною ОПВ (краплі у рот) — це жива вакцина, до складу якої входять живі ослаблені віруси поліомієліту трьох типів. Завдяки цій вакцині формується в тому числі й місцевий імунітету кишківнику, що перешкоджає подальшому розповсюдженню вірусу. Це вкрай важливо для подолання спалаху хвороби.
ОПВ вводиться до організму у вигляді двох крапель у рот. Це єдина вакцина, яка використовується для зупинення спалахів та забезпечення належного рівня колективного захисту дітей від поліо у районах, куди повернувся або де циркулює вірус, а також протягом планової імунізації.
ВАКЦИНАЦІЯ ПІД ЧАС СПАЛАХУ ?
Під час спалаху/циркуляції вірусу поліо потрібна додаткова імунізація. У відповідь на спалах поліомієліту, який зафіксовано в Україні та підтверджено ВООЗ та Центром з контролю та профілактики захворюваності США (найбільшими світовими організаціями, які ведуть нагляд за поліомієлітом) МОЗ видано відповідний наказ №671 від 09.10.2015 «Про затвердження Плану заходів Міністерства охорони здоров’я України щодо імунізації населення від поліомієліту на 2015».
Наразі в Україні рекомендована додаткова трьохтурова імунізація з використанням оральної поліовакцини для всіх дітей віком від 2 місяців до 6 років. У третій тур будуть включені діти віком до 10 років.
До складу вакцини ОПВ входять живі ослаблені штами (Сабін) вірусу поліомієліту трьох типів.
ОПВ вироблена компанією Sanofi Pasteur, Франція. Цей виробник дотримується високих стандартів якості та пройшов процедуру попередньої кваліфікації ВООЗ і сертифікацію відповідності вимогам належної виробничої практики (GМР). Вакцину було доставлено до пунктів щеплення з дотриманням всіх вимог холодового ланцюга поставок та за належних температурних умов. Кожний флакон вакцини містить термоіндикатор, що є важливим засобом для моніторингу якості вакцини: у випадку непридатності вакцини він змінює свій колір.
Під час виробництва ОПВ не використовувалися речовини, що можуть викликати інфекційні, злоякісні або імуно-дефіцитні захворювання, та інші шкідливі речовини. Так само, таких речовин немає у самій вакцині.
Відсутність таких речовин гарантується за рахунок дотримання суворих процедур контролю якості, проведення численних тестів протягом виробництва вакцини та незалежних перевірок всіх відповідних тестів національними регуляторними установами перед випуском кожної партії вакцини.
Усі вакцини, у тому числі ОПВ, що купуються агенціями Організації Об’єднаних Націй (на приклад, ВООЗ, ЮНІСЕФ) мають відповідати критеріям, встановленим Експертним комітетом ВООЗ із стандартизації біологічних препаратів. Ці критерії визначають точний склад речовин, що використовуються при виробництві ОПВ та забезпечують, що склад вакцини відповідає очікуванням. Ця вакцина зареєстрована в Україні.
Для забезпечення відповідності всіх вакцин, придбаних агенціями ООН, описаним вище вимогам ВООЗ проводить перевірку відповідності належної виробничої практики (GМР) та забезпечує наявність чіткої системи контролю якості. Ці механізми, які називаються як прекваліфікація ВООЗ, розроблені для того, щоб гарантувати, що виробництво вакцин, які використовуються для цілей Глобальної ініціативи з ліквідації поліомієліту (GРЕІ), відповідає міжнародним стандартам, встановленим Експертним комітетом ВООЗ із стандартизації біологічних препаратів. Всі ОПВ, що закуповуються агенціями ООН для кампаній з ліквідації поліо, мають бути вироблені компаніями, які пройшли процедуру прекваліфікація ВООЗ щодо виробництва відповідної вакцини. Кожна партія ОПВ проходить повне тестування на потужностях виробника, і результати цього тестування перевіряються національною регуляторною агенцією щодо якості біологічних препаратів у країні виробництва ОПВ перед тим, як ця партія поступає випускається. Крім того, національна лабораторія з контролю проводить низку тестів випадково вибраних серій вакцин.
Вакцина зберігає свою потужність за умови зберігання за температури -20°С і нижче протягом терміну придатності, зазначеного на флаконі — тобто, протягом двох років з дати виробництва. Протягом шести місяців вакцину можна зберігати за температури від +2°С до +8°С. Необхідно уникати потрапляння прямого сонячного світла на флакони з вакциною.
Важливо зазначити: немає значення, скільки разів вакцину розморожували і заморожували (якщо тільки її не тримали за температури вище +8°С). Така вакцина зберігає свою потужність та є придатною до використання.
Якщо у пункті проведення вакцинації з вакциною поводитись без дотримання умов асептики, у флаконі може з’явитися помутніння у зв’язку з бактеріальним або грибковим зараженням. За жодних обставин не можна торкатися пальцями рідини вакцини. Забороняється торкатися кінчика піпетки, під час зберігання вона завжди має бути закрита кришечкою. Перед кожним використанням вакцину слід перевіряти на чистоту (прозорість) і у випадку видимого помутніння її не можна використовувати.
До складу оральної поліомієлітної вакцини входять живі ослаблені віруси вакцини, що активують імунну відповідь організму. Коли дитина отримує щеплення ОПВ, ослаблений вірус вакцини протягом обмеженого часу розмножується у кишечнику, що призводить до появи імунітету за рахунок створення антитіл. Протягом цього часу вірус вакцини також виділяється з організму. У районах з незадовільними санітарними умовами вірус вакцини, що виділився з організму щепленої людини, може розповсюджуватися серед найближчого оточення (і це сприятиме підвищенню захисту інших дітей за рахунок «пасивної імунізації»), але потім цей вірус зникає.
У рідкісних випадках, якщо рівень імунізації населення є дуже низьким, вірус вакцини, що виділяється з організму щепленої людини, може циркулювати протягом довгого періоду. Чим довше йому дозволяти циркулювати, тим більше генетичних мутацій він зазнає. У дуже рідкісних випадках вірус вакцини може генетично мутувати у таку форму, яка викликає параліч — такий вірус називається циркулюючим вакцино спорідненим вірусом поліо (сVDPV).
Для появи сVDPV потрібно багато часу: загалом, штам має циркулювати серед населення з низьким рівнем імунізації протягом не менше ніж одного року. Циркулюючий сVDPV виникає тоді, коли планова або додаткова імунізація виконуються на неналежному рівні, і населення продовжує бути вразливим до інфікування вірусом поліо (як вакцинного походження, так і диким вірусом). Відтак, проблема не у самій вакцині, а у низькому рівні охоплення вакцинацією. Якщо населення є повністю вакцинованим, воно захищене як від дикого вірусу, так і від вірусу поліо вакцинного походження.
Щороку вакцинація дозволяє запобігти сотням тисяч випадків інфікування диким вірусом поліо.
Циркуляцію вакцино-спорідненого вірусу поліо (сVDPV ) швидко зупиняють за 2-3 раунди якісно спланованої і проведеної кампанії з імунізації. Існує єдине рішення для всіх видів спалаху поліо: провести імунізацію кожної дитини з використанням декількох доз ОПВ для припинення передачі вірусу незалежно від його походження.
ЩО ТАКЕ НАГЛЯД ЗА ГОСТРИМ В’ЯЛИМ ПАРАЛІЧЕМ (ГВП)?
Національний нагляд за гострим в’ялим паралічем (ГВП) є золотим стандартом для виявлення випадків поліо. Він складається з чотирьох кроків:
• виявлення та повідомлення про дітей з гострим в’ялим паралічем;
• перевезення зразків калу до лабораторії для аналізу;
• ізолювання та визначення вірусу в поліо в лабораторії;
• дослідження вірусу для визначення джерела походження штаму вірусу.
Дуже важливо, щоб всі країни, особливо якщо вони уражені вірусом поліо, зміцнили системи нагляду за випадками гострого в’ялого паралічу (ГВП) для того, щоб швидко виявляти вірус та забезпечувати невідкладне реагування на нього.
Епідеміологічний нагляд за довкіллям передбачає дослідження проб стічних вод та інших проб із середовища на наявність вірусу поліо. Цей нагляд часто дозволяє підтвердити наявність випадків інфікування диким вірусом поліо за відсутності випадків паралічу. Систематичний аналіз проб із середовища дозволяє отримати важливі додаткові дані для нагляду.
ЩО РОБИТИ З ДОРОСЛИМИ?
Дорослі, які у дитинстві отримали всі необхідні дози вакцини проти поліомієліту, захищені від хвороби.
Втім, у ситуаціях підвищеного ризику зараження вірусом навіть вакцинованим дорослим варто зробити щонайменше одне додаткове щеплення. Варіант додаткової дози вакцини проти поліо слід розглянути для таких категорій осіб:
• мандрівники, що в’їжджають до країн із ризиком зараження поліовірусом;
• військові у зоні конфлікту;
• представники гуманітарних місій;
• працівники лабораторій, що працюють з вірусом поліомієліту;
• медичні працівники, що контактують з людьми, хворими на поліомієліт.
Доросла людина, яка ніколи не отримувала щеплень від поліомієліту, повинна отримати 4 дози вакцини для створення достатнього захисту від хвороби.

Для отримання більш докладної інформації про поліо відвідайте такі сайти:
www.moz.gov.ua www.unicef.org/ukraine www.who.int