Органи, через які радіоактивні речовини проникають в організм, першими випробовують на собі дію радіації.

При забрудненні радіоактивними речовинами навколишнього середовища (повітря, води, продуктів харчування), а також поверхні тіла людини, надходження радіоактивних речовин в організм можливе, в залежності від конкретної ситуації, такими шляхами: через органи дихання (інгаляційно), органи травлення (перорально), неушкоджену шкіру (перкутально) та через раневу чи опікову поверхню.

Надходження радіонуклідів через органи дихання має місце в період випадання радіоактивних опадів при формуванні сліду, коли людина потрапляє в шлейф радіоактивної хмари, а також при сильному пилеутворенні на вже сформованому сліді (піднімання в повітрі радіоактивних речовин, які випадають на поверхню грунту).

Інгаляційно можуть надходити радіоактивні гази і випари, а також радіоактивні аерозолі – зважені в повітрі рідкі чи тверді частки з конденсованими на них радіоактивними речовинами. Гази і випари легко проникають в легені, де в залежності від їх фізико-хімічних властивостей всмоктуються.

Надходження радіонуклідів через шлунково-кишковий тракт має найбільш важливе значення. На забруднених територіях таке надходження має тривалий характер, внаслідок чого дози внутрішнього опромінення людей, як правило, перебільшують дози зовнішнього опромінення.

Встановлено, що основними харчовими шляхами надходження радіонуклідів в організм є:

1. Рослина – людина.

2. Рослина – тварина – м’ясо – людина.

3. Рослина – тварина – молоко – людина.

4. Вода – гідробіонти – людина.

Усвоєння радіонуклідів із грунту рослинами залежить від біологічної доступності (розчинності) радіонуклідів, грунтово-кліматичних умов та фізіологічних особливостей рослин.

Високі коефіцієнти переходу характерні для пісчаних та торф’яно-болотистих грунтів.

За ступенем концентрації радіонуклідів рослинні продукти розташовуються в такому порядку: боби > картопля > овес > квасоля > гречка > пшениця > просо > ячмінь.

За таким же принципом продукти тваринництва утворюють слідуючий ряд: курятина > свинина > баранина > телятина.

Із продуктів тваринного походження критичними за надходженням радіонуклідів до організму є молоко та м’ясо.

В радіотоксикології так ведеться, що за характером розподілу в організмі людини їх поділяють на дві групи:

Перша група. Радіонукліди, що рівномірно або відносно рівномірно розподілені по всьому тілу людини — тритій, натрій-22, рубідій-86, ніобій-95, цирконій-95, цезій-134, цезій-137 та ін.

Друга група. Радіонукліди, що вибірково або переважно накопичуються в окремих органах і тканинах (органотропні радіонукліди):

– у щитовидній залозі (тіреотропні радіонукліди) — радіоізотопи йоду, найбільш вагомим серед яких є йод-131;

– у скелеті (остеотропні радіонукліди) — фосфор-32, кальцій-45, стронцій-90, барій-140, плутоній-239 та ін.;

– у печінці (гепатотропні радіонукліди) — марганець-64, церій-139, неодім-і47 та ін.;

– у нирках (ренотропні радіонукліди) — молібден-99, тел-лур-121, теллур-125 та ін.

За характером накопичення радіонуклідів, основні органи і тканини можна розташувати наступним чином: щитовидна залоза > печінка > нирки > скелет > м’язи.

Слід відзначити, що радіонукліди з досить короткими періодами напіврозпаду не встигають досягнути органу, де вони переважно депонуються. Швидко розпадаючись, вони реалізують дозу випромінювання на шляху до нього: це або в органі первинного проникнення, або в кровоносному чи лімфатичному руслах та ін.

Механізм процесів, що виникають у біологічних об’єктах під дією іонізуючих випромінювань, надзвичайно складний. Основне значення у них мають продукти, які утворюються внаслідок опромінення і які є хімічно високоактивними — гіпероксид (НОз) і водню пероксид (НО2). Вони руйнують органічну речовину клітин, тканин та органів і, таким чином, негативно впливають на біохімічні процеси і генетику клітин.

Біологічна дія зростає зі збільшенням еквівалентної дози опромінення, її потужності, тривалості дії і розміру поверхні, яка підлягає опроміненню. Клітини, тканини і органи мають різноманітну чутливість (радіочутливість). За зменшенням радіочутливості тканини і органи поділяють на 3 групи: 1-ша — усе тіло, статеві залози і червоний кістковий мозок; 2-га — м’язи, щитоподібна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока або інші органи, які не входять у 1-шу і 3-тю групи; 3-тя група — шкіра, кісткова тканина, кисті рук, передпліччя, гомілки і стопи. Чим молодша людина, тим вища її чутливість до опромінення. Дуже чутливий до опромінення плід. Доросла людина у віці 25 років і старше найстійкіша до опромінення.

Серйозною небезпекою для здоров’я є віддалені наслідки, які розвиваються у двох випадках: 1) після перенесеної гострої або хронічної променевої хвороби; 2) внаслідок тривалої дії (інколи протягом десятків років) незначних доз радіації, що перевищують рівень природного фону. Вірогідність віддалених наслідків зростає зі збільшенням добової та річної дози опромінення і залежить від кількості опромінених осіб.

Юридичні та фізичні особи для проведення дозиметричних досліджень по визначенню радіаційного фону та вмісту радону в приміщеннях, для проведення радіологічних досліджень будівельних матеріалів, харчових продуктів, лікарської сировини та інше, можуть звернутися до ДУ «Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» за адресою: м. Харків, Помірки (тел. 315-00-07, 315-00-48).