Багато хто вважає дифтерію проблемою з минулого, з якою вдалося успішно впоратися. Але розслаблятися ще рано адже й досі продовжують реєструються поодинокі випадки цього захворювання серед дітей і дорослих.

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, яке викликається токсигенними корінебактеріями дифтерії (бацила Леффлера), вражає органи дихальної системи, шкіру, очі, нервову і статеву системи.

Джерело інфекції – хвора людина або здоровий носій токсигенного штаму. Хворий на дифтерію може бути заразним, починаючи з останнього дня інкубаційного періоду і особливо в період розпалу хвороби. Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом при потраплянні бактерії на слизову оболонку глотки з краплями слини або слизу хворого. Іноді можливий харчовий шлях передачі через інфіковану їжу, в якій корінебактерії дифтерії можуть розмножуватись (молоко, молочні продукти).

Інкубаційний період триває 2-10 днів. Залежно від локалізації запального процесу розрізняють дифтерію ротоглотки, носа, гортані, очей, вуха, зовнішніх статевих органів, шкіри. Найчастіше корінебактеріі вражають слизову оболонку мигдаликів та м’якого піднебіння. Перші симптоми з’являються через 1-2 дні, які умовно можна розділити на дві групи: інтоксикація та запалення у місці проникнення інфекції.

Запалення слизових оболонок зіва та мигдаликів супроводжується почервонінням та болем у горлі, слабкістю, набряком тканин шиї. На другий день на мигдаликах з’являються гладенькі фібринозні плівки сіро-білого кольору з чітко окресленими краями. Вони погано знімаються, а після їх відділення тканини починають кровоточити. Через невеликий відрізок часу на їх місці з’являються нові плівки. Розмноження збудника, при якому виділяється дифтерійний токсин, викликає симптоми інтоксикації організму загальне нездужання, підвищення температури до 38-40°С, слабкість, головний біль, сонливість, запалення регіонарних лімфовузлів. Дифтерія інших органів протікає з такими ж симптомами інтоксикації, а місцеві прояви запального процесу залежать від місця проникнення збудника.

Ускладненнями дифтерії є інфекційно-токсичний шок, міокардит, полінейропатія, нефроз, дифтерійний круп.

Активна імунізація – це найефективніший засіб боротьби з дифтерією. Для вакцинації використовують комплексну адсорбовану вакцину, що включає в себе інактивовані (тобто позбавлені токсичної дії) антигени збудників кашлюку, дифтерії та правцю. Це АКДП або АДП (без коклюшного компонента) вакцини. Цикл імунізації складається з первинної вакцинації та ряду ревакцинацій з певними інтервалами часу відповідно до календаря щеплень.

Крім імунопрофілактики (вакцинації) для попередження поширення захворюваності на дифтерію важливими заходами є своєчасна діагностика захворювання, ізоляція хворих і бактеріоносіїв.