Інфекційний мононуклеоз (mononucleosis infectiosa) – гостре вірусне захворювання, що спричиняє вірус герпесу людини 4 типу (вірус Епштейна-Барра) та характеризується лихоманкою, ангіною, ураженням лімфатичних вузлів, печінки, селезінки та появою атипових мононуклеарів у крові.

За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров`я, ним хворіють 90,0% населення земної кулі.

Джерелом інфекції є хворі (заразні з перших днів захворювання), реконвалесценти (заразні до 6 місяців після одужання), а також вірусоносії – здорові люди, які перенесли безсимптомну інфекцію. Епідемій при інфекційному мононуклеозі не відбувається, оскільки захворювання мало контагіозне.

Основний шлях передачі інфекції – повітряно-крапельний. Також існує ризик заразитися при користуванні загальним посудом, іграшками та іншими предметами.

Інкубаційний період від декількох днів до 1-2 міс. Хвороба може мати як типовий, так і атиповий (стерта і безсимптомна форми) перебіг.

Починається захворювання звичайно гостро, з підвищення температури тіла, слабкості, головного бюлю, болю у м’язах та суглобах. З перших днів хворі скаржаться на біль при ковтанні, утруднення носового дихання, сиплий голос, розвиваються симптоми тонзиліту. Типовим для інфекційного мононуклеозу є збільшення всіх груп лімфовузлів, особливо задньошийних і підщелепних. Остаточний діагноз встановлюється на підставі результатів загального аналізу крові, у якому наявні атипові мононуклеари – характерна ознака інфекційного мононуклеозу.

Ускладнення цього захворювання переважно пов’язані з розвитком вторинної інфекції (стафілококові та стрептококові ураження), менінгоенцефаліт, обструкція верхніх дихальних шляхів, гепатит.

Специфічної профілактики не існує. Основні профілактичні заходи такі ж, як при гострих респіраторних інфекційних захворюваннях.

Пам’ятайте, для того, щоб запобігти виникненню ускладнень, не займайтесь самолікуванням, своєчасно звертайтесь до лікаря!