Види вентиляції та її гігієнічне значення

Безымянный

Людина хоче жити і працювати не просто в теплому приміщенні, але й у комфортних умовах. Стосовно повітряного середовища це поняття включає: температуру, вологість і швидкість руху повітря. Саме правильне поєднання цих параметрів дозволяє людині почувати себе комфортно. Велике значення має також склад повітря. Під час дихання людей та в процесі виробничої діяльності у приміщенні зменшується вміст кисню і збільшується концентрація вуглекислого газу й інших шкідливих домішок. Збільшується також і вологість повітря. Зберегти в приміщеннях добру якість повітря можна тільки за допомогою вентилювання: організації постійного контрольованого повітрообміну — впускання в приміщення свіжого повітря з вулиці, що змішується з брудним повітрям і, йдучи у витяжні вентиляційні канали, виводить з нього надлишки води, вуглекислий газ, небажані домішки й запахи.

Вентиляція (від лат. ventilatio – провітрювання) — регульований повітрообмін у приміщенні, сприятливий для людини, а також сукупність технічних засобів, що забезпечують такий повітрообмін.

За способом переміщення повітря вентиляція буває природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно). Залежно від призначення – для подачі чи видалення повітря або для того й іншого одночасно – вентиляція може бути припливною, витяжною або припливно-витяжною.

За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою.

На виробництвах часто влаштовують комбіновані системи вентиляції (загальнообмінні з місцевою ), а в окремих випадках і аварійну вентиляцію, як правило, вона буває витяжною.

Природна вентиляція відбувається внаслідок різниці температури повітря в приміщенні і ззовні, а також у результаті дії вітру. Вона може бути неорганізованою і організованою.

Неорганізована  (провітрювання)  здійснюється завдяки перепадам температури і сили вітру через вікна та кватирки і за рахунок інфільтрації – просочування повітря через вікна, нещільності вікон, дверей і будівельних матеріалів. Для житлових будинків інфільтрація може досягати 0,5- 0,75 , а в промислових будинках 1-1,5 обсягу приміщень у годину.

Організована природна вентиляція – це аерація. Для аерації у стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря , а у верхній частині – спеціальні ліхтарі для видалення відпрацьованого повітря.

Щоб посилити природну вентиляцію у виробничих приміщеннях встановлюють витяжні труби з дефлекторами на 1,5-2м вище гребня даху в зоні ефективної дії вітру. Вітер, що обтікає дефлектор створює знижений порівняно з атмосферним тиск, внаслідок чого по витяжній трубі вгору рухається повітря з приміщення й видаляється у навколишнє середовище.

Для боротьби з надлишками тепла аерація має перевагу в тому, що величезні об’єми повітря (мільйони м. куб./год.) подаються і видаляються без вентиляторів і повітропроводів. Аерація дешевша й простіша в експлуатації порівняно з механічними системами вентиляції.

Недоліком природної вентиляції є те , що вона мало ефективна за високих температур зовнішнього повітря, особливо у безвітряну погоду.

У системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється за допомогою вентиляторів. Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною, яку проектують на тих виробництвах де можливе надходження у повітря значної кількості шкідливих або вибухонебезпечних речовин.

Аварійна вентиляція вмикається автоматично при досягненні граничної концентрації небезпечних речовин і має забезпечувати 8-12 кратний повітрообмін за годину.

Механічна робоча вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою або комбінованою.

Щоб забезпечити нормальний повітрообмін необхідну кількість повітря визначають відповідно до наявних шкідливих чинників характерних для конкретного виробництва.

Необхідний повітрообмін (м/год) є основною величиною для визначення параметрів вентиляційної системи та вибору необхідного вентиляційного обладнання.

Загальнообмінна вентиляція – це розведення забрудненого, нагрітого, вологого повітря у приміщенні свіжим повітрям до гранично допустимих норм. Цю систему вентиляції найчастіше застосовують, коли шкідливі речовини, теплота, волога виділяються рівномірно з усього приміщення. При такій вентиляції забезпечується підтримка необхідних параметрів повітряного середовища по всій площі приміщення.

Місцева вентиляція порівняно з загальнообмінною вимагає значно менших витрат на устаткування і експлуатацію. У виробничих приміщеннях для вилучення шкідливих речовин (газів, вологи, теплоти тощо) зазвичай застосовують змішану — для усунення шкідливих речовин у всьому приміщенні і місцеву (місцеві відсоси і приплив) для обслуговування робочих місць.

Для ефективної роботи системи вентиляції важливо, щоб ще на стадії проектування були виконані наступні технічні і санітарно-гігієнічні вимоги:

— кількість припливного повітря повинна відповідати кількості повітря, що вилучається (витяжки); різниця між ними повинна бути мінімальна, а у деяких випадках необхідно так організувати повітрообмін, щоб одна кількість повітря обов’язково була більше іншої;

— припливні і витяжні системи в приміщенні повинні бути правильно розміщені. Свіже повітря необхідно подавати до тих частин приміщення, де кількість шкідливих речовин мінімальна, а вилучати, де викиди максимальні;

— система вентиляції не повинна викликати переохолодження або перегріву працівників;

— система вентиляції не повинна створювати шум на робочих місцях, що перевищує гранично допустимий рівень;

— система вентиляції повинна бути електро-, пожежно- і вибухонебезпечна, проста у використанні, надійна в експлуатації та ефективна.