Менінгококова інфекція: що необхідно знати?

meningococcal _10_11_15

Менінгококова інфекція – гостре інфекційне захворювання, яке викликається менінгококом і характеризується клінічним поліморфізмом: від назофарингіту і носійства до генералізованих форм – гнійного менінгіту, менінгоенцефаліту та менінгококцемії.

Незважаючи на те, що рівень захворюваності на дану інфекцію відносно невисокий у порівнянні з іншими захворюваннями, летальність від неї за світовими даними становить приблизно 10%. В Україні на сьогодні летальність при менінгококовій інфекції досягає 11–17%.

Джерелом інфекції є хвора людина і здорові носії. В епідеміологічному відношенні небезпечніші особи з менінгококовим назофарингітом, оскільки виділяють менінгококи при кашлі та чханні впродовж кількох тижнів. Здорове носійство може тривати 2–6 тижнів і частіше трапляється в осіб з хронічними запальними змінами у носоглотці. На 1 хворого припадає близько 2 тис. здорових носіїв.

Максимум захворювань реєструють у лютому – квітні. Згідно з клінічною класифікацією виділяють локалізовані форми хвороби (менінгококоносійство, гострий назофарингіт), генералізовані форми (менінгіт, менінгоенцефаліт, менінгококцемія) та змішані форми. Хворіють генералізованими формами здебільшого діти раннього віку. Можуть спостерігатись як спорадичні випадки, так і епідемічні спалахи, які частіше виникають у дитячих колективах, гуртожитках.

Менінгококовий назофарингіт характеризується катаральним запаленням слизових оболонок з вираженою гіперемією, набряком задньої стінки глотки і гіперплазією лімфатичних фолікулів. Менінгококовий менінгіт звичайно починається гостро з ознобу і підвищення температури тіла до 38-40 °С. Основною скаргою є сильні головні болі, швидко з’являються і прогресують менінгеальні симптоми: ригідність потиличних м’язів, позитивний симптом Керніга та ін. Хворий займає у ліжку вимушену «менінгеальну» позу з закидуванням голови назад і підтягуванням ніг до живота. Менінгококцемія представляє собою гострий менінгококовий сепсис, для якого типовий гострий початок, висока лихоманка з появою геморагічного висипу на тілі і дуже важкий перебіг.
Після перенесеної інфекції залишається стійкий типоспецифічний імунітет.

Для діагностики даної інфекції проводять бактеріологічне дослідження слизу з носоглотки, а також застосовують серологічні методи.

Важливо вчасно встановити діагноз хворим з різними видами менінгококової інфекції та госпіталізувати їх. За контактними встановлюється медичне спостереження з обов’язковим бактеріологічним обстеженням.

Основними профілактичними заходами є: раннє виявлення та ізоляція хворих, санація виявлених носіїв, підвищення колективного імунітету, пропаганда правил особистої гігієни, санітарно-освітня робота. Для специфічної профілактики дорослим та дітям від 2-х років застосовується комплексна полісахаридна вакцина серологічних груп А та С, яка відповідно до Календаря профілактичних щеплень, затвердженого в Україні є рекомендованою. Імунітет після неї зберігається протягом 3–5 років.

Будьте небайдужі до свого здоров’я, при найменшій підозрі на симптоми розвитку менінгококової інфекції не займайтесь самолікуванням, негайно викликайте лікаря!