В Україні зафіксовано випадок сибірки. Вогнище локалізовано, небезпеки розповсюдження інфекції немає

Безымянный

П’ятеро людей, які брали участь у забитті худоби в селі Міняйлівка Одеської області, госпіталізовано зі специфічними симптомами захворювання шкіри. За результатами лабораторних досліджень, здійснених референс-лабораторією Центру громадського здоров’я МОЗ України, в одного хворого підтверджено захворювання на сибірку (шкірна форма, що лікується антибіотиками і не становить такої небезпеки, як легенева форма). Також отримано позитивний результат дослідження м’яса забитої тварини та ґрунту на подвір’ї, де було забито хвору тварину.

Ситуація перебуває під контролем місцевої влади. Фахівці Держпродспоживслужби та обласного лабораторного центру вживають необхідних заходів з недопущення поширення захворювання відповідно до вимог Наказу МОЗ України від 09.07.2003 № 314 «Про заходи з профілактики захворювань на сибірку» та Наказу Мінагро від 25.01.2000 № 4 «Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин». Захворювання локалізовано в межах одного села — із 30 вересня 2018 р. запроваджено карантин. Медики обстежують людей, які контактували із хворими тваринами чи вживали м’ясо забитої худоби.

Медики спостерігатимуть за станом здоров’я жителів села упродовж 15 днів: щоденно здійснюють обходи домівок для контролю стану здоров’я людей, які потенційно можуть заразитися збудником сибірки. Особам, які мали ризик зараження збудником сибірки, призначають термінову профілактику антибіотиками і за ними здійснюють медичне спостереження.

Випадки сибірки, що були зареєсторовані в Україні в попередні роки: 
2003 рік – Харківська область  1 випадок
2004 рік – Чернівецька область – 3 випадки
2008 рік – Миколаївська область – 1 випадок
2012 рік – Черкаська область – 1 випадок

Сибірка — це гостра інфекційна хвороба, збудником якої є споротвірна бактерія Bacillus anthracis.

Це гостра інфекційна хвороба тварин і людини, що має переважно шкірну форму, значно рідше — легеневу і кишкову форми з явищами сепсису.

Поширеність

Сибірка присутня в більшості частин світу, але частота спалахів варіюється.

Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в ґрунті тривалий час і активізуватися, коли поверхня ґрунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють у шлунок тварини із травою на пасовищах.

Сьогодні захворюваність має спорадичний характер — проявляється лише інколи та окремими спалахами.

Джерела зараження та шляхи передавання

Ця інфекція належить до зоонозів — тобто людина інфікується або від зараженої тварини, або від контакту зі шкірою та вовною.

Основне джерело інфекції — хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, з’ївши траву, інші корми або випивши інфікованої води.

На сибірку найчастіше хворіють люди, які працюють із тваринами та тваринними продуктами — кістками, вовною, шкурою, м’ясом.

Сибірка не передається від людини до людини.

Шляхи передавання інфекції:

  • контактний — через пошкоджену (навіть мікротравмами) шкіру або слизові оболонки під час догляду за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкури і поховання трупів загиблих тварин; із зараженим спорами сибірки ґрунтом під час земляних робіт;
  • аліментарний — через приготування і вживання їжі із м’яса, отриманого від хворих тварин;
  • аерогенний (повітряно-пиловий) — шляхом інгаляції спор;
  • трансмісивний — через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).

Симптоми сибірки

Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання — 2–3 дні, можливі коливання від кількох годин до 8–14 діб.

В організм інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше — слизові оболонки кишківника. Тому існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.

Захворювання починається гостро: в перші години — температура тіла різко підвищується до 38–40 °С і виникає слабкість. Зараження крові (сепсис) може розвинутися унаслідок будь-якого способу зараження.

Ознаки сибірки:

  • сильний головний біль;
  • висока температура;
  • загальне нездужання;
  • карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (за ураження шкіри);
  • сильні колючі болі у грудях (у разі легеневої форми);
  • задуха (у разі легеневої форми);
  • діарея з домішками крові (у разі кишкової форми);
  • ріжучі болі в животі (у разі кишкової форми);
  • блювота з домішками крові (у разі кишкової форми).

Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами. Захворювання має важкий перебіг і може призвести до смерті хворого.

За найменшої підозри на сибірку — негайно звертайтеся до лікаря!

Лікування сибірки

Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики чи будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.

За найменшої підозри на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!

Поради з профілактики інфікування сибіркою

  • купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюють;
  • люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватися гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та інших;
  • виконання ветеринарно-санітарних правил під час догляду за тваринами;
  • забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
  • упорядковане захоронення трупів тварин;
  • ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
  • контроль захворюваності тварин;
  • знищення заражених трупів тварин;
  • щеплення тварин проти сибірки;
  • отримання особами, які мали контакт із хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.

 

Інформація з сайту Центру громадського здоров’я МОЗ України