З історії становлення санітарно-епідеміологічної служби на Харківщині

Безымянный

Зростання чисельності та скупченості населення міста Харкова наприкінці ХІХ сторіччя, що призводило до посиленого забруднення ґрунту, забруднення річок Лопань та Харків, використання великою частиною населення  неякісної колодязної води, зростання захворюваності на холеру та черевний тиф, змусили місцеву владу працювати над вдосконаленням санітарної справи.

У 1885 році у Харківській губернії вперше було створено Санітарне бюро з санітарною лабораторією при Харківській міській управі. У його складі було 4 лікаря.

У 1886 році організовано перше Губернське санітарне бюро, в штаті якого було 2 санітарних лікаря. Завідував бюро Ігумнов С. М. До того часу в 11 повітах губернії було по одному санітарному лікарю.

З 1910 року в Санітарне бюро введено бактеріологічне відділення, в якому працював 1 лікар-бактеріолог. В цьому ж році було відкрито 3 бактеріологічних лабораторії на 11 повітів.

Вже за радянських часів, у 1920 році, в повітах були створені здороввідділи з санепідвідділеннями, які очолювали санітарні лікарі. У губздороввідділі — санепідпідвідділ, де крім завідувача був і заступник. У Харкові міськсанепідвідділ підпорядковувався безпосередньо губздороввідділу.

З 1922 року розширено мережу санепідслужби, а саме були організовані:

  • санітарно-епідеміологічний відділ при Губернському відділі охорони здоров’я з лабораторією. Завідувач — Ігумнов С. М.
  • санітарно-епідеміологічний відділ при Харківському міськздороввідділі з лабораторією. Завідувач — Афанасьєв С. Ф.

У всіх повітах створені санепідвідділи при повітових відділах охорони здоров’я. Санбаклабораторії були в 8 повітах.

Постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету  від 07.03.1923 повіти були ліквідовані і на Харківщині було створено 3 округи:

  • Харківський — 19 районів;
  • Ізюмський -11 районів;
  • Куп’янський -12 районів.

На підставі циркуляра Наркомату охорони здоров’я УРСР від 06.03.1923 була створена Інспектура охорони здоров’я з підвідділом, що займався санітарно-епідеміологічними питаннями.

1 червня 1923 року Радою народних комісарів УРСР у м. Харкові було прийнято Декрет “Про санітарні органи республіки”, який визначив завдання державних санітарних органів республіки, починаючи від Народного комісаріату здоров’я до місцевих відділів охорони здоров’я. Головними серед них були: санітарна охорона води, повітря, ґрунту, харчових продуктів, охорона здоров’я дітей, нагляд за промисловими підприємствами, організація протиепідемічних заходів, організація боротьби з хворобами, санітарна освіта, вивчення стану здоров’я населення, санітарна статистика.

Штат санепідвідділу окружної санінспектури на 1 жовтня 1925 року був таким:

  • окружний санінспектор Пижов А. І.;
  • окружний санлікар Жаботинський В. М.;
  • окружний епідеміолог Гандельсман Б. І.;
  • завідувач окружної лабораторії Соболєв В. Г.;
  • окружний інспектор з санітарно-освітньої роботи;
  • лікар — завідувач статистикою;
  • санітарний інженер;
  • 20 районних санітарних лікарів.

В окрузі було 8 санітарно-бактеріологічних лабораторій, 6 — в районах, 1-в м. Харкові та 1 — окружна. До штату лабораторій входили лікар, лаборант, служитель.

У 1923 році також було організовано 2 протималярійних загони. У 1928 — 2 будинки санітарної освіти і два постійних дезінфекційних загони.

На фото у центрі — завідувач окружної лабораторії Соболєв В. Г.