Дифілоботріоз та його профілактика

Дифілоботріоз – хронічна кишкова інвазія, яка пов’язана з паразитуванням широкого стьожка (Diphyllobothrium latum) та супроводжується розладами шлунково – кишкового тракту, нервової системи, інтоксикацією та анемією.

Дифілоботріоз є природно – осередковим захворюванням пов’язаним з наявністю у прісноводних водоймищах рачків циклопів та певних видів риб. Широко поширені осередки дифілоботріозу у північних районах Європи (Фінляндія, Польща, Швеція), озерних районах Франції, Італії, США, Канади; країнах Балтії, Росії (в басейнах річок Обі, Іртиша, Єнісею, Печори, Неви, Північної Двіни, басейнах Білого, Баренцевого морів); на території України – в дельті Дунаю та басейні Дніпра. Найбільш ураженими дифілоботріозом є рибалки, члени їх сімей та робітники рибопереробних підприємств.

Викликає дифілоботріоз стьожак широкий (найбільший гельмінт людини, що має стрічкоподібне тіло розміром до 20 метрів завдовжки). Збудник дифілоботріозу паразитує в кишківнику основних господарів, якими є собаки, кішки, домашні свині, ведмеді, лисиці та людина. В організмі проміжного господаря (прісноводних рачків циклопів) та додаткового (прісноводних риб) паразитують личинкові стадії гельмінта (процеркоїди та плероцеркоїди). Зараження дифілоботріозом відбувається при вживанні в їжу страв із риби (у т.ч. ікри) щуки, миня, окуня, йоржа, форелі зараженої плероцеркоїдами, які виготовлені з порушенням технології приготування (засолювання, смаження та ін.).

Клінічна картина захворювання досить різноманітна та залежить від тяжкості перебігу. При легкій формі перебігу у хворих погіршується апетит, з’являється тошнота, блювота, болі у животі, слабкість, зниження працездатності. При тяжкому перебігу – анемія, яка супроводжується головокружінням, сонливістю, диспептичними проявами, підвищенням температури тіла, порушеннями з боку серцево – судинної та нервової систем.

Діагноз підтверджується лише на підставі лабораторного дослідження випорожнень кишківника.

З метою профілактики дифілоботріозу необхідно:

  • проводити охорону водоймищ від забруднення знезараженими нечистотами;
  • своєчасно виявляти та лікувати хворих;
  • проводити санітарно – гельмінтологічну експертизу риби і рибних продуктів;
  • вживати в їжу добре термічно оброблену рибу та продукти з неї, не куштувати сирий рибний фарш; не вживати морожену рибу – строганину;
  • дотримуватись правил приготування страв із риби. Рибний фарш, котлети і дрібну рибу необхідно смажити не менше ніж 15-20 хвилин, а частини великої риби – не менше 30-40 хвилин. Дрібну рибу знезаражують від плероцеркоїдів шляхом витримування у 20% водному розчині кухонної солі протягом 1-ї доби, велику – протягом 10 діб. Ікру необхідно обробляти окропом.