До річниці Чорнобильської аварії.

Безымнный

З 1986 р. щорічно квітень місяць асоціюється не лише з приходом тепла, пробудженням природи і початком робіт на дачних і присадибних ділянках, городах і полях. Для багатьох жителів нашої країни квітень – це річниця наймасштабнішої радіаційної аварії в історії атомної енергетики, наслідки якої відчуватиме на собі ще не одне покоління населення України і сусідніх країн.

Щороку 26 квітня згадують трагедію на Чорнобильській АЕС, дякують ліквідаторам аварії, співчувають потерпілим.

Згадаємо ще раз основні віхи цієї аварії та її наслідки і ми. Не для того, щоб не забути або загострити біль у тих, хто втратив близьких, своє здоров’я, рідну домівку. Щоб не повторити…

Для проведення медичних обстежень і надання медичної допомоги евакуйованим та тим що мешкають в районах з підвищеними рівнями радіації було задіяно близько 2 тис. лікарів, 4 тис. середніх медичних працівників і більше 1,2 тис. студентів старших курсів медичних інститутів. У початковому післяаварійному періоді було створено 230 лабораторно-дозиметричних рухомих бригад. Санітарно-епідеміологічні станції прилеглих до АЕС районів були підсилені вахтовими бригадами фахівців санітарно-епідеміологічної служби з інших регіонів. Усього додатково було залучено 300 лікарів, 600 середніх медпрацівників і 125 спецавтомобілів.

Активну участь в ліквідації наслідків аварії брали і співробітники санепідустанов Харківської області. Десятки лікарів, лаборантів, інженерів, дозиметристів, водіїв та інших фахівців контролювали санепідситуацію на радіаційно-забрудненій території в районі розташування АЕС.

Нарівні з іншими ліквідаторами вони ризикували своїм здоров’ям заради загальної мети – максимально знизити вплив Чорнобильської катастрофи на здоров’я людей і довкілля. Ці люди заслуговують на нашу щиру повагу і вдячність за участь в ліквідації самої велико-масштабної ядерної аварії.

За офіційними даними доза опромінення населення України радіонуклідами, в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, складає 0,3 мЗв в рік або 4% сумарної річної дози опромінення, яку людина отримує від усіх потенційних джерел опромінення (6 мЗв).

Незважаючи на такий невисокий показник в цілому по Україні, для окремих регіонів країни (Київська, Житомирська, Рівненська, Волинська, Черкаська, Чернігівська, Вінницька області) “Чорнобильський чинник” вносить значно більший вклад у формування дозового навантаження. Це пов’язано із забрудненням великих територій цих областей довгоживучими радіонуклідами (Cs – 137, Sr – 90, Pu – 239 та ін.), повний розпад яких відбудеться через сотні, а то і тисячі років.

Короткочасне перевищення радіаційного гамма-фону (до 587 мкР/годину) спостерігалося в травні 1986 року на території усіх районів області і м. Харкова. Це було пов’язано з випадіннями опадів з вмістом надлегкого короткоживучого йоду-131 з періодом напіврозпаду 8 діб. Після його розпаду радіаційний фон через місяць повернувся до попередніх значень (12-18 мкР/годину).

Відповідно до “Дозиметричної паспортизації населених пунктів України, які піддалися радіоактивному забрудненню після Чорнобильської аварії”, затвердженої Міністром охорони здоров’я України 11.07.1992, Харківська область не відноситься до регіонів, які постраждали в результаті радіаційної аварії на ЧАЕС. Це також підтверджується і результатами радіологічних досліджень харчових продуктів, води і об’єктів довкілля, які постійно проводять установи ДУ «Харківський ОЛЦ  МОЗ України».

За даними моніторингових досліджень, які проводять фахівці ДУ «Харківський ОЛЦ  МОЗ України» середнє значення зовнішнього гамма-випромінювання на території Харківської області складає приблизно 0,10-0,19 мкЗв/годину і знаходиться в межах природного радіаційного фону  (до 0,30 мкЗв/годину), характерного для даної території.