Природні осередки туляремії, особливо небезпечної інфекції, існують у більшості країн Євразії та Америки, де щороку реєструються спалахи у різних регіонах.
В Харківській області за результатами моніторингу, який проводиться фахівцями ДУ «Харківський обласний лабораторний центр МОЗ України», циркуляцію збудника туляремії підтверджено на території всієї області; активні природні осередки виявлено у Балаклійському, Зміївському, Великобурлуцькому, Ізюмському, Сахнов-щинському, Харківському районах.
Джерелом інфекції для людей є хворі гризуни, серед яких найбільш сприйнятливі до збудника зайці та полівки. Серед гризунів циркуляція інфекції підтримується кліщами. Восени у зв’язку з міграцією польових гризунів в населені пункти та початком мисливського сезону підвищується загроза інфікування людей.
Збудник туляремії дуже стійкий до впливу зовнішнього середовища: у воді зберігається до 3-х місяців, у замороженому м’ясі, зерні, соломі – близько 100 днів, у продуктах харчування – 8-14 днів.
Від моменту зараження до початку захворювання минає до 12 днів, в середньому – 2-5 днів. В залежності від шляху інфікування (повітряно-пиловий, харчовий, контактний) уражуються різні органи та виникають різноманітні форми захворювання. Загальною ознакою є підвищення температури тіла до 38-39°С, сильний головний біль, слабкість, болісне збільшення лімфатичних вузлів поблизу того місця, де збудник проник в організм людини. Розвиваються тяжкі ангіни, пневмонії, кон’юнктивіти, при кишковій формі виникає гострий біль в животі.
Щоб уникнути захворювання на туляремію, необхідно дотримуватись наступних правил:
– захищати житлові будинки, льохи, овочесховища від проникнення гризунів, своєчасно проводити дератизацію приміщень;
– колодязі обладнати кришками; не вживати воду із забруднених джерел;
– роботи по переміщенню сіна, соломи, сортуванню коренеплодів проводити в респіраторах;
– зняття шкір з тушок зайців та інших тварин проводити у гумових рукавичках, не зберігати тушки у морозильнику з іншими продуктами, м’ясо тривалий час тушкувати;
– захищати харчові продукти від потрапляння на них виділень гризунів, не вживати коренеплоди, зіпсовані гризунами.
Робітникам, що працюють у природних осередках, мисливцям проводять щеплення проти туляремії (1 раз на 5 років).