Медичні відходи – правила поводження

В Україні діють Державні санітарно – епідеміологічні правила і норми щодо поводження з медичними відходами, які  затверджені наказом МОЗ від 08.06.2015 №325. Ці Правила встановлюють загальні вимоги до поводження з медичними відходами в закладах охорони здоров’я  та підприємствами, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності на поводження з небезпечними медичними відходами.

Згідно цих Правил медичні відходи поділяються на такі категорії:

– категорія А – епідемічно безпечні медичні відходи;

– категорія В – епідемічно небезпечні медичні відходи;

– категорія С – токсикологічно небезпечні медичні відходи;

– категорія D – радіологічно небезпечні медичні відходи.

Сьогодні, у зв’язку  із перепрофілюванням стаціонарів для надання медичної допомоги хворим на COVID – 19, гостро постає питання утилізації медичних відходів із лікувальних закладів. Очевидно, що такі відходи можуть бути джерелом зараження для оточуючих і потребують особливого поводження.

Із чотирьох категорій особливої уваги потребують медичні відходи категорії В (епідеміологічно небезпечні). До цієї категорії належать інфіковані та потенційно інфіковані відходи:

  • використаний медичний інструмент (гострі предмети: голки, шприці, скальпелі та їх леза, предметні скельця, ампули, порожні пробірки, битий скляний посуд, вазофікси, пір’я, піпетки, ланцети тощо);
  • предмети, забруднені кров’ю або іншими біологічними рідинами;
  • органічні медичні відходи хворих (тканини, органи, частини тіла, плацента, ембріони тощо);
  • харчові відходи з інфекційних відділень закладу;
  • відходи, що утворилися в результаті діяльності медичних лабораторій (мікробіологічні культури і штами, що містять будь-які живі збудники хвороб, штучно вирощені в значних кількостях, живі вакцини, непридатні до використання, а також лабораторні чашки та обладнання для їх перенесення, залишки живильних середовищ, інокуляції, змішування мікробіологічних культур збудників інфекційних захворювань, інфіковані експериментальні тварини та біологічні відходи віваріїв);
  • відходи лікувально-діагностичних підрозділів закладів та диспансерів, забруднених мокротинням пацієнтів, мікробіологічних лабораторій, що здійснюють роботи із збудниками туберкульозу.
  • відпрацьовані одноразові засоби індивідуального захисту медичних працівників.

Усі медичні відходи зазначеної категорії перед утилізацією підлягають обов’язковому знезараженню. Основними способами дезінфекції є фізичний та хімічний методи. Фізичний метод знезараження включає обробку водяним насиченим паром під надмірним тиском, термічними, мікрохвильовими, радіаційними установками, тощо.

Хімічний метод – застосування дезінфекційних засобів зареєстрованих в Україні у чинному порядку, дозволених до використання у зазначених цілях, у концентраціях та режимах, активних до відповідних збудників.

Вивезення  медичних відходів, що не пройшли знезараження (дезінфекцію) в місцях утворення чи у приміщеннях для поводження з відходами, за межі території закладів не допускається.

Медичні відходи після знезараження передаються на підприємства, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами та мають відповідне сертифіковане обладнання.

Отже, підвищення інформованості керівників та працівників закладів, де утворюються та утилізуються медичні відходи, впровадження в практику безпечних механізмів поводження з ними, мінімізує негативний вплив медичних відходів на життя і здоров’я населення та довкілля.