Мало кому відомо, що шприц з’явився дуже-дуже давно. Його історія налічує тисячі років, адже першим прототипом був ще винахід Гіппократа. Найперший шприц – це трубка, до кінця якої прикріплений сечовий міхур свині. За конструкцією прилад радше нагадував клізму. На шкірі хворого робили надріз, куди швидко вставляли трубку та вприскували рідину. Незважаючи на досліди по введенню ліків в тіло людини, які проводилися різними вченими, шприц у тому вигляді, у якому ми знаємо його зараз, був винайдений лише в 1853 році. Практично одночасно сконструювали пристрій для ін’єкцій відразу двоє людей, які працювали незалежно один від одного: шотландець Олександр Вуд і француз Шарль Габріель Праваз. А назва винаходу  походить від німецького слова “spritzen”, що означає «впорскувати, бризкати».

На сьогоднішній день лікування практично кожного пацієнта навряд чи можливе без використання ін’єкційних пристроїв. Це – і забір біологічних рідин, і введення лікарських засобів. Навіть здорові люди не обходяться без допомоги шприца. Кожному з нас проводять профілактичні щеплення. Тому, якість та безпека шприців є важливою проблемою практично для кожної людини, починаючи з новонароджених, і закінчуючи людьми похилого віку.

Сучасний шприц – це ручний поршневий насос, що складається з циліндра з нанесеною на нього шкалою для визначення дози використовуваних лікарських засобів, поршня та накінечника (приєднувального конуса). Залежно від сфери обігу ін’єкційні шприци поділяються на  шприци  одноразового і багаторазового використання.

 Самоблокуючі (саморуйнуючі) шприци – це різновиди одноразового шприца, який призначений для ін’єкцій, діагностичних пункцій, відсмоктування патологічного вмісту з порожнин. Основною відмінністю саморуйнуючих одноразових шприців від стандартних  є те, що саморуйнуючі шприци оснащені спеціальним пристроєм усередині циліндра. Після закінчення введення ліків, голкотримач зчіплюється з поршнем та блокується. Після введення ін’єкції, голкотримач разом з голкою зворотнім рухом поршня втягується всередину порожнього циліндра.

Голкою, яка втягнута в циліндр, вже неможливо скористатися повторно, або випадково поранитися медичному працівнику, який проводив ін’єкцію, чи поранити іншу людину. Це – виключає можливість зараження збудниками інфекційних захворювань, які передаються через кров (гепатити В, С, Д, ВІЛ-інфекція).

Інший тип самоблокуючого шприца заснований на деформації самого поршня, яка не дозволяє повторно відкрити шприц. Нижня частина поршня відділяється від шприца,  і  повторне його використання стає неможливим.

Зверніть увагу! Використані шприци разом із ватними тампонами підлягають знищенню. Для цього використовують спеціальні збірні контейнери для безпечної утилізації (КБУ). Після заповнення  КБУ, закривають його клапан та транспортують до спеціально виділеного місця централізованого зберігання медичних відходів категорії В. В подальшому утилізація проводиться згідно чинного законодавства, а саме: згідно наказу МОЗ України від 08.06.2015 №325 «Про затвердження «Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами».