Менінгококова інфекція – антропонозне інфекційне захворювання, яке характеризується клінічним поліморфізмом: від назофарингіту і носійства до генералізованих форм – гнійного менінгіту, менінгоенцефаліту та менінгококцемії, збудником якої є менінгокок (Neisseria meningitidis).

Незважаючи на те, що рівень захворюваності на дану інфекцію відносно невисокий у порівнянні з іншими захворюваннями, летальність від неї за світовими даними становить приблизно 10%.

Джерелом інфекції є хвора людина і здорові носії. В епідеміологічному відношенні небезпечніші здорові носії та особи з менінгококовим назофарингітом, оскільки виділяють менінгококи при кашлі та чханні. Здорове носійство може тривати 2–3 тижні. Більш тривале носійство пов’язане, як правило, з хронічними запальними ураженнями. На одного хворого генералізованою формою менінгококової інфекції припадає до 50 000 носіїв.

Інкубаційний період триває 1–10 днів і в середньому становить 4 дні. Природна сприйнятливість людей висока, але результат зараження визначається як властивостями збудника (вірулентність), так і резистентністю макроорганізму. Менінгококову інфекцію реєструють в усіх вікових групах: від перших днів життя до похилого віку. Діти до 5 років складають понад 70 % всіх хворих. Після перенесеної інфекції залишається стійкий типоспецифічний імунітет.

Згідно з клінічною класифікацією виділяють локалізовані форми хвороби (менінгококоносійство, гострий назофарингіт), генералізовані форми (менінгіт, менінгоенцефаліт, менінгококцемія) та змішані форми. Хворіють генералізованими формами здебільшого діти раннього віку. Можуть спостерігатись як спорадичні випадки, так і епідемічні спалахи, які частіше виникають у дитячих колективах, гуртожитках.

Менінгококовий назофарингіт характеризується катаральним запаленням слизових оболонок з вираженою гіперемією, набряком задньої стінки глотки і гіперплазією лімфатичних фолікулів. Менінгококовий менінгіт звичайно починається гостро з ознобу і підвищення температури тіла до 38-40 °С. Основною скаргою є сильні головні болі, швидко з’являються і прогресують менінгеальні симптоми: ригідність потиличних м’язів, позитивний симптом Керніга та ін. Хворий займає у ліжку вимушену «менінгеальну» позу з закидуванням голови назад і підтягуванням ніг до живота. Менінгококцемія представляє собою гострий менінгококовий сепсис, для якого типовий гострий початок, висока лихоманка з появою геморагічного висипу на тілі і дуже важкий перебіг.

Діагноз менінгококової інфекції встановлюється на підставі клінічного огляду хворого та лабораторних досліджень змивів з носової частини горла, мокротиння, крові, спинномозкової рідини. Вчасна і адекватна терапія дає змогу врятувати життя пацієнта і визначає сприятливий прогноз.

За особами, які перебували у контакті з хворими на менінгококову інфекцію встановлюється медичне спостереження з обов’язковим бактеріологічним обстеженням.

Основними профілактичними заходами є: раннє виявлення та ізоляція хворих, санація виявлених носіїв, підвищення колективного імунітету, дотримання правил особистої гігієни.

Специфічна профілактика проти менінгококової інфекції включена до національних календарів щеплень Бельгії, Великої Британії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Нідерландів, Німеччини тощо.

В Україні специфічна профілактика проти менінгококової інфекції належить до рекомендованих. Вакцинацію дорослих і дітей з метою профілактики, а також за епідемічними показаннями здійснюють відповідно до наказу МОЗ України від 11.08.2014 №551 «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні».