В умовах військової агресії Російської Федерації велика кількість українців покидають домівки через обстріли, руйнування осель та ведення активних бойових дій. Наші громадяни, внутрішньо переміщені особи (далі — ВПО), оселяються здебільшого в спеціально облаштованих місцях тимчасового перебування, наприклад, школи, дитячі садочки, гуртожитки тощо.

Оскільки в таких місцях розміщення може перебувати одночасно велика кількість людей (деколи понад 200 людей), вони можуть стати осередками розповсюдження інфекційних хвороб і потребують дотримання вимог. Мінімальні вимоги щодо забезпечення санітарного та епідемічного добробуту населення під час екстреного облаштування місць тимчасового перебування осіб, які вимушені покинути місця постійного проживання у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації затверджені наказом МОЗ від 10 березня 2022 року № 458.

Варто пам’ятати, що ВПО є вразливими до багатьох хвороб, серед яких туберкульоз, ВІЛ, вірусні гепатити, серцево-судинні захворювання, депресії тощо.

Почати роботу з ВПО необхідно з оцінювання ризиків розповсюдження неінфекційних хвороб, грипу та ГРВІ (включно з COVID-19), інших інфекційних захворювань.

1. Неінфекційні хвороби:

• Опитування про наявність симптомів неінфекційних хвороб серцево-судинної системи, онкологічних недуг, цукрового діабету тощо.
• Проведення скринінгу на хвороби, початок яких можна вчасно виявити або запобігти (цукровий діабет, депресія, артеріальна гіпертензія, рак простати, рак шийки матки, рак молочної залози, колоректальний рак тощо).
• У разі виявлення таких хвороб, провести комплекс діагностично-лікувальних послуг відповідно до діючих протоколів.
• Надати рекомендації щодо здорового способу життя, загальних засад самодопомоги та самостійної корекції впливу соціальних і психологічних факторів, які можуть зумовити розвиток депресії. Особливої уваги потребують пацієнти групи ризику розвитку депресії.

У пацієнтів із соматичними захворюваннями проводити:

1) оцінку можливого потенційного внеску захворювання та призначеного лікування в розвиток депресії;

2) оцінку оптимальності лікування основного захворювання, за необхідності — направлення пацієнта до спеціаліста відповідного профілю (невролога, кардіолога, гастроентеролога тощо).

Для вчасної діагностики важливо проводити скринінг депресії в пацієнтів групи ризику з використанням двох питань стандартизованого опитувальника — PHQ-2:

1. Чи часто у вас був знижений настрій, туга або почуття безнадійності впродовж останнього місяця?

2. Чи часто ви помічали відсутність інтересу або задоволення від речей, які зазвичай вас цікавили або приносили вам задоволення, упродовж останнього місяця?

У разі позитивної відповіді хоча б на одне питання необхідно провести подальше обстеження з використанням опитувальника PHQ-9 — стор. 61–62 (Додаток 1), або, за можливості, направити пацієнта до психолога або лікаря психіатра.

Оцінювання тяжкості депресії проводиться за підрахунком суми балів опитувальника PHQ-9, що дає змогу поставити синдромальний діагноз депресії та визначити її тяжкість.

• Надати консультації щодо зменшення тягаря факторів ризику розвитку неінфекційних хвороб — вживання тютюну, алкоголю, надмірної кількості солі, цукру, трансжирів тощо.
• У разі наявності хронічних захворювань, надати консультацію щодо того, як працює програма «Доступні ліки» в умовах воєнного стану.
  *В умовах воєнного стану пацієнти можуть отримувати «Доступні ліки» як за електронним, так і за паперовим рецептом. Отримати рецепт у паперовому вигляді можна в будь-якого лікаря, який надає первинну медичну допомогу, незалежно від того, чи в пацієнта підписана декларація з цим лікарем.
• Надати рекомендації щодо того, як знизити ризик загострень хронічних захворювань. Важливо дотримуватися тих медичних алгоритмів, які були до війни. Також рекомендувати регулярно вимірювати тиск, перевіряти цукор і продовжувати приймати препарати, які призначив лікар. Важливо контролювати скільки ліків залишилось, щоби вчасно отримати рецепт.

2. Грип та ГРВІ (включно з COVID-19) та інші інфекційні хвороби:

• Опитування на наявність симптомів грипу та ГРВІ (включно з COVID-19). У разі наявності симптомів — проведення досліджень на грип, COVID-19 експрес-тестами на антиген до SARS-CoV-2.
• Опитування на наявність симптомів інфекційних хвороб з направленням за необхідності на консультацію до профільного фахівця ЗОЗ.
• Надати рекомендації щодо ізоляції, у разі появи симптомів ГРВІ, гострої кишкової інфекції тощо.
  *Особи із симптомами інфекційних хвороб підлягають ізоляції в окремому приміщенні з обов’язковим зверненням по медичну допомогу до медичного працівника. У разі відсутності окремого приміщення необхідно виділити частину приміщення, яка виокремлюється (наприклад, ширмою), з дотриманням мінімальної відстані в 1,5–2 м до інших осіб.
• З’ясування вакцинального статусу людини та надання рекомендацій щодо проведення вакцинації (рекомендовані — COVID-19, грип; обов’язкові — правець, дифтерія).
  *Якщо документального підтвердження вакцинального статусу немає, курс щеплень вважається відсутнім. У такому випадку людина підлягає вакцинації відповідно до Календаря щеплень або пошуку документів, які можуть це підтвердити.
• Батьків дітей також необхідно розпитати про вакцинацію та звірити її з Календарем щеплень. У разі потреби запланувати надолужені щеплення з обов’язковим внесенням їх в ЕСОЗ.

Приділити увагу тим, хто потребує специфічного лікування: АРТ, ЗПТ, протитуберкульозні препарати. Допомогти з забезпеченням необхідними препаратами у координації з медичними закладами та/або волонтерськими організаціями.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має право на надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я. Варто зазначити, що відповідне право не може бути обмежено, зокрема, за умови відсутності:

• оригіналів документів, що посвідчують особу;
• довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
• реєстрації місця проживання («прописки») взагалі або на підконтрольній уряду України території;
• укладеної декларації із сімейним лікарем тощо.

3. Психологічна підтримка ВПО:

Під час воєнних дій психіка людини перебуває в постійному напруженні та стресі. Що може спричинити різні реакції та мати індивідуальні фізичні прояви.

Що допоможе підтримати психологічний стан ВПО:

• Спілкуйтеся спокійно й терпляче.
• Спілкуйтеся на рівних. Слухайте неупереджено й дайте людині простір — наскільки ви хочете й можете — щоби вони поговорили про те, що їх турбує. Однак не спонукайте людину говорити про потенційно травматичну подію або свої почуття.
• Дізнайтеся про реакції, які виникають в особи після травматичних подій. Пам’ятайте про ознаки та симптоми, які вказують на проблеми з психічним здоров’ям після такої події.
• Якщо ви думаєте, що людина страждає від проблем із психічним здоров’ям, допоможіть їй отримати професійну допомогу.
• Якщо у ВПО є ознаки та прояви фізичного насильства, треба оглянути та надати медичну і психологічну допомогу постраждалому. Зафіксувати факти насильства та повідомити про надходження постраждалого територіальним органам поліції.

Корисні ресурси, де кожен може отримати допомогу професіонала:

Психологи платформи teplo.app безплатно консультують усіх, чий запит пов’язаний із війною.

Платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» надає безкоштовну конфіденційну допомогу цілодобово, потрібно лише коротко описати свій запит і залишити заявку на сайті https://tellme.com.ua.

Гарячі лінії:

Центр психологічного здоров’я НаУКМА +38 (096) 039 22 58, +38 (099) 198 57 95, +38 (063) 558 12 82 (телефоном та онлайн у Viber, Telegram, Whatsapp).

Зверніть увагу, перелік наведених питань щодо оцінювання ризику є рекомендованим.

Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення. Також, лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Інформація з сайту ЦГЗ МОЗ України