Психологічна гігієна як умова ефективності під час війни

МОЗ

Понад 8 років минуло з моменту російського вторгнення на територію України, 5 місяців триває на нашій землі повномасштабна війна. Не дивно, що багато хто відчуває не лише фізичну втому. А й емоційне вигорання. Особливо це стосується медиків, рятувальників, волонтерів та інших – усім тим, хто весь час допомагає іншим.

Без відновлення будь-які ресурси рано чи пізно вичерпуються. Й наш емоційний стан – не виключення. Тому, щоб мати змогу допомагати іншим, маємо піклуватися про себе, про свій стан.

Емоційне вигорання – основна психологічна проблема волонтерів, й особливо волонтерів-медиків, психологів, операторів гарячих ліній та ін. Це повʼязано з постійний контактом із чужим болем. А тому, чим більше волонтер бачить болю й страждань, тим сильніше має пильнувати власне психічне здоров’я.

У волонтерів (медиків, рятувальників), які працюють в гарячих точках, вигорання може настати вже за 2–3 дні безперервної роботи. І тоді людина, яка надає допомогу, перетворюється на того, хто її потребує.

Для того, щоб не втрачати ефективність і допомогти максимальній кількості людей, волонтер має дбати про власну психологічну гігієну. І це не менш важливо, ніж допомога іншим.

Симптоми емоційного вигорання у волонтерів

1. Емоційне виснаження, втрата енергії, безсилля, почуття спустошеності, апатія

2. Негативне ставлення до інших людей, дистанціювання від них; звинувачення тих, кому допомагаєш, у безпорадності, слабкості духу

3. Низький рівень особистих досягнень, зниження компетентності та ефективності,  зосередження на самому завданні, а не на результаті

4. Певні фізичні ознаки (наприклад, головний біль або біль у шлунку) та зміна поведінки (підвищення активності чи, навпаки, пасивність)

Причини вигорання

Перебування в небезпеці, допомога іншим, часто незнайомим людям, з ризиком для власного життя – виснажує, як фізично, так і емоційно.

Крім того, волонтери мають близьких, про яких також мають піклуватися. Й ця потреба «розриватися» теж доволі сильно виснажує.

До того ж волонтерів зазвичай сприймають за супергероїв, які здатні допомогти, дістати і доставити будь-що, будь-куди і будь-коли. Але це такі самі люди, як усі інші – смертні та з вичерпними ресурсами. Хіба що більш мужні, проактивні та небайдужі. І кожна невдача та неможливість виконати задачу, навіть через об’єктивні, не залежні від самого волонтера обставини, пригнічує і впливає на їх самопочуття.

Як запобігти емоційному вигоранню?

Психологиня з 20-річним досвідом Леся Ковальчук, зокрема, дає такі поради:

1. Змінюйте види діяльності. Після кількох годин або дня роботи у гарячій точці, де багато болю і страждань, змініть діяльність. Нехай це буде спокійна рутинна робота, яка не передбачає багато контактів із людьми: плетіння маскувальних сіток, приготування їжі, сортування одягу тощо. Чергування діяльності дозволить вашій психіці перепочити та відновитися.

2. Висипайтеся. Ефективний волонтер – це волонтер, який гарно відпочив. Уві сні наше тіло й психіка «ремонтують» самі себе. Якщо ж нехтувати сном навіть заради благої мети, можна дуже швидко «вигоріти».

3. Зберігайте ритм життя. Скільки б не було роботи, намагайтеся дотримуватися своїх базових рутин: ранкове вмивання, їжа тричі на день, приймання ліків або фізичні вправи тощо. Це важливо не лише для нормального фізичного самопочуття. Звичні ритуали заспокоюють і дають відчуття, що «я в порядку».

4. Робіть паузи протягом дня. 5-10 хвилин, щоб спокійно випити кави, «повтикати» у смартфон або просто подивитися у небо. Це зовсім небагато, але такі паузи дають відчуття звичного плину життя – те, чого зараз потребують усі.

5. Лишайте проблеми за порогом. Прийшли додому – прийміть теплий душ. Хай вода змиє переживання дня. Якщо душ недоступний, умийтеся та потримайте руки під проточною водою, переодягніться в домашнє, обійміть рідних. Зробіть те, що вас заспокоює, заземлює. Наприклад, пограйте з дитиною або почитайте улюблену книжку.

6. Приймайте допомогу. Дозволяйте іншим допомагати вам – і просіть про допомогу, коли потребуєте її. Ми стаємо сильнішими, коли працюємо разом. Ми наближаємо перемогу, коли діємо разом.

Памʼятайте, щоб мати сили здобути перемогу і відновити Україну, маємо піклуватися не лише про власну безпеку й фізичний стан, але й пильнувати своє психічне здоровʼя. У разі потреби зверніться по допомогу до свого сімейного лікаря або психіатра.

За попередніми прогнозами МОЗ, через вплив війни (прямий чи опосередкований) психологічної підтримки потребуватимуть близько 15 млн українців. А за оцінками ВООЗ, в районах, постраждалих від конфлікту, вже зараз кожна п’ята людина живе з певною формою психічного порушення.

Щоб українці, які постраждали внаслідок дій агресора, отримали повноцінний і ефективний доступ до психологічної допомоги, Міністерство охорони здоров’я України разом із партнерами працює над створенням Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яку ініціювала перша леді Олена Зеленська.

 Інформація з сайту МОЗ України