Цукровий діабет та фізична активність

Поширеність цукрового діабету в Україні щороку збільшується. На сьогодні 1,3 млн українців хворіють на діабет – це кожна 30-а людина. Загалом зростання захворюваності на цукровий діабет є світовою проблемою. Згідно з даними Міжнародної діабетичної федерації,
537 млн дорослих у світі (кожен 10-ий) живуть з цукровим діабетом. За прогнозами, до 2030 року їх кількість може зрости до 643-700 млн осіб.

Встановлено, що фізичні вправи підвищують споживання м’язами глюкози, жирних кислот і кетонових тіл, що зменшує вміст цих речовин у крові та суттєво впливає на лікування діабету. Доведено, що при введенні інсуліну на фоні дозованого фізичного навантаження помірної інтенсивності зниження рівня цукру в крові більше у порівнянні зі спокоєм.

Цукрове навантаження в поєднанні з фізичним зменшує майже у два рази рівень цукру в крові. Все це вказує на те, що під впливом фізичних вправ підсилюється дія інсуліну (покращується здатність організму хворого засвоювати глюкозу), підвищується стійкість його до прийому вуглеводів, зменшуючи небезпеку виникнення діабетичної коми.

З’ясовано, що при цукровому діабеті не можна використовувати вправи зі значним загальним силовим напруженням та вправи на швидкість, оскільки у м’язах починають переважати анаеробні процеси, збільшується вміст у крові кислих продуктів  і рівень глюкози не зменшується. Тому дозування фізичних навантажень слід контролювати за суб’єктивними та об’єктивними показниками: самопочуттям людини, рівнем глюкози у крові, масою тіла тощо.

Займатись фізичними вправами слід не раніше, ніж через годину після ін’єкції інсуліну й легкого сніданку. Хворі повинні бути обережними: якщо під час занять або після них виникає відчуття голоду, слабкості, тремтіння рук, необхідно з’їсти 1–2 шматочки цукру і припинити заняття. Після зникнення гіпоглікемії наступного дня можна відновити заняття, але зменшити навантаження.

Таким чином, загальне помірне фізичне навантаження сприяє споживанню глюкози з крові та її повному згорянню у м’язах і тим самим досягненню головної мети лікування – зменшення її вмісту у крові та сечі.

Заохочуйте себе до досягнення мети!!!