37 років минуло з того часу, коли у ніч з 25 на 26 квітня 1986 року в ході проведення на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС експериментів, пов’язаних з режимами роботи турбогенератора, виникла масштабна аварія з глобальними негативними наслідками.

Чорнобильська катастрофа чітко показала, яка загроза може чекати людство в результаті масштабної радіаційної аварії. В заходах, спрямованих на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи активну участь приймали фахівці закладів Держсанепідслужби. У початковому післяаварійному періоді було створено 230 лабораторно-дозиметричних рухомих бригад. Санітарно-епідеміологічні станції прилеглих до АЕС районів були підсилені вахтовими бригадами фахівців санітарно-епідеміологічної служби з інших регіонів. Усього додатково було залучено 300 лікарів, 600 середніх медпрацівників і 125 спецавтомобілів.

Активну участь в ліквідації наслідків аварії брали і співробітники санепідустанов Харківської області. Десятки лікарів, лаборантів, інженерів, дозиметристів, водіїв та інших фахівців контролювали санепідситуацію на радіаційно-забрудненій території в районі розташування АЕС. Нарівні з іншими ліквідаторами вони ризикували своїм здоров’ям заради загальної мети – максимально знизити вплив Чорнобильської катастрофи на здоров’я людей і довкілля. Ці люди заслуговують на нашу щиру повагу і вдячність за участь в ліквідації самої велико-масштабної ядерної аварії.

За офіційними даними доза опромінення населення України радіонуклідами, в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, складає 0,3 мЗв в рік або 4% сумарної річної дози опромінення, яку людина отримує від усіх потенційних джерел опромінення (6 мЗв).

Незважаючи на такий невисокий показник в цілому по Україні, для окремих регіонів (Київська, Житомирська, Рівненська, Волинська, Черкаська, Чернігівська, Вінницька області) “Чорнобильський чинник” вносить значно більший вклад у формування дозового навантаження. Це пов’язано із забрудненням великих територій цих областей довгоживучими радіонуклідами (Cs – 137, Sr – 90, Pu – 239 та ін.), повний розпад яких відбудеться через сотні, а то і тисячі років.

Короткочасне перевищення радіаційного гамма-фону (до 587 мкР/годину) спостерігалося в травні 1986 року на території усіх районів Харківської області і м. Харкова. Це було пов’язано з випадіннями опадів з вмістом надлегкого короткоживучого йоду-131 з періодом напіврозпаду 8 діб. Після його розпаду радіаційний фон через місяць повернувся до попередніх значень (0,12 – 0,18 мкЗв/годину).

Відповідно до “Дозиметричної паспортизації населених пунктів України, які піддалися радіоактивному забрудненню після Чорнобильської аварії”, затвердженої Міністром охорони здоров’я України 11.07.1992, Харківська область не відноситься до регіонів, які постраждали в результаті радіаційної аварії на ЧАЕС. Це також підтверджується і результатами радіологічних досліджень харчових продуктів, води поверхневих водойм і об’єктів довкілля, які постійно проводять установи ДУ «Харківський ОЦКПХ  МОЗ».

За даними моніторингових досліджень, які проводять фахівці ДУ «Харківський ОЦКПХ  МОЗ» середнє значення зовнішнього гамма-випромінювання на території Харківської області  знаходиться в межах природного радіаційного фону не більше 0,30 мкЗв/год.