Забутий, але не зниклий тиф

Черевний тиф та паратиф – інфекції, які складають одну тифо-паратифозну групу через схожість механізму передачі та клінічних проявів. Збудниками захворювань виступають  бактерії роду Salmonella, серотипів typhi та paratyphi A, B, C відповідно. Їм притаманний фекально-оральний механізм передачі, реалізація якого здійснюється водним, харчовим та контактно-побутовим шляхами.

Джерелом інфекції можуть бути хворі з маніфестним та безсимптомним перебігом захворювання. Найбільше епідеміологічне значення мають особи з хронічною формою та бактеріоносії. Як і іншим кишковим інфекціям, властиве сезонне підвищення захворюваності у літньо-осінній період.

Головну роль у розвитку симптомів при черевному тифі та паратифі відіграє ендотоксин, що виділяє збудник. Він провокує розвиток постійного «безпричинного» головного болю, безсоння, слабкості, адинамії та лихоманки. Температурна крива характеризується поступовим каскадним підйомом, досягаючи максимуму (39-40º С) на 4-7 день захворювання. Зі сторони травної системи спостерігаються біль, метеоризм, діарея, іноді – закреп.

У період розпалу хвороби більше ніж у половини хворих виникає висип (екзантема), який переважно локалізується на шкірі грудної клітки та верхніх відділів живота. Для черевного тифу характерний феномен підсипання – поява нових елементів протягом періоду розпалу хвороби.

Черевний тиф небезпечний такими ускладненнями, як перфорація стінки кишківника та кровотеча. У деяких випадках внаслідок тяжкої інтоксикації та загрозливих ускладнень може настати смерть.

З метою попередження захворювання дієвими є неспецифічні заходи профілактики:

  • забезпечення доступу до безпечної гарантованої якості питної води;
  • кип’ятіння або застосування засобів дезінфекції води у разі необхідності;
  • підтримання належних санітарно-гігієнічних умов проживання;
  • дотримання особистої гігієни;
  • споживання харчових продуктів та страв, ретельно вимитих та якісно оброблених термічно;
  • дотримання умов зберігання й термінів придатності харчових продуктів.

Вакцинація залишається ефективним засобом специфічної профілактики для індивідуального захисту. Щеплення проти черевного тифу не входить до обов’язкових і проводиться за бажанням людини. Відповідно до наказу МОЗ України від 16.09.2011 №595 щеплення проти черевного тифу включені до переліку щеплень, які проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показаннями. Серед груп населення імунізації підлягають працівники водогінних та каналізаційних мереж, станцій очистки.

При перших проявах хвороби не чекайте, звертайтеся за медичною допомогою!