Антивакцинаторство. Проблеми та наслідки.

antuvakcina_02 – копія

Під час пандемії COVID-19 у багатьох країнах світу активізувався рух антивакцинаторів. Він зародився ще у XVIII сторіччі після винаходження вакцини проти натуральної віспи англійським лікарем Едвард Дженнер. Вже в XIX сторіччі антивакцинатори влаштовували масові акції протесту.

Прихильники руху сумніваються в ефективності, безпеці та необхідності вакцинації. Вони стверджують, що обов’язкова вакцинація порушує індивідуальні права на медичні втручання та релігійні принципи.

Всіх антивакцинаторів умовно можна поділити на кілька категорій:

  • люди, які не мають достатньої інформації, що не дає їм змогу взяти на себе відповідальність за своє здоров’я і життя;
  • люди, які панічно бояться будь-яких процедур і уколів;
  • прихильники різноманітних «теорій змов», багато з яких вважають, що вакцини призводять до мутацій в організмі та  чіпування населення.

Неодноразово випадки масової відмови від вакцинації призводили до небезпечних епідемічних наслідків.

У 70-х роках у Великій Британії розпочалася епідемія коклюшу, яка призвела до смерті 600 дітей.  Вона розпочалася у зв’язку із зниженням охопленнями щепленнями дітей на тлі широкого висвітлення в ЗМІ інформації про сумнівну ефективність вакцини. Після публікації результатів перевірки ефективності вакцини довіру громадськості було відновлено, охоплення вакцинацією піднялося до рівнів вище 90%, і рівень захворюваності помітно спав.

У 90-х роках у країнах СНД виникла епідемія дифтерії. У цей час на тлі загального розвалу системи охорони здоров’я в засобах масової інформації широко висвітлювалися антивакцинаторські погляди низки фахівців щодо імунізації. Охоплення вакцинацією знизилося, в тому числі, внаслідок масових відмов батьків від вакцинації дітей, пов’язаних з активною діяльністю руху проти вакцинації. Під час епідемії захворіло більше ніж 150 тис. осіб, з них близько 5 тисяч загинуло.

В 2016-2017 роках у Румунії через антивакцинаторський рух та проблеми системи охорони здоров’я від кору померло 17 дітей та інфіковано тисячі.

Згідно даних ВООЗ вакцинація щорічно рятує 2-3 мільйони життів. Відмова від масового щеплення може повернути людству хвороби, які воно практично побороло.

Для створення стійкого колективного імунітету проти певної інфекції рівень імунізації населення має становити не менше 95%. Зниження цього показника створює сприятливі умови для поширення інфекційних хвороб як в окремих організованих колективах, так і серед населення в цілому. Наразі в Україні жодна інфекція, щеплення проти якої входить до переліку обов’язкових, не має таких показників імунізації.

Ефективність масової вакцинації населення є неспростовною, а сертифікація кожної окремої вакцини відбувається лише після багатоетапного дослідження на безпечність та ефективність спеціально визначеними установами.

Запам’ятайте! Вакцинуючись, ви захищаєтесь від інфекційного захворювання, відмовляючись від вакцинації – ризикуєте здоров’ям та життям! Тож не  відставайте від життя!

Уникайте антивакцинаторських історій, які поширюють через соціальні мережі! Більшість з них не мають доказової бази та можуть наразити вашу дитину на ризик зараження на небезпечну хворобу!