Радіаційна безпека: проблеми сьогодення та шляхи їх подолання

Харківська область не входить до числа регіонів України, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Це підтверджується «Дозиметричною паспортизацією населених пунктів України, які зазнали радіоактивного забруднення після Чорнобильської аварії», затвердженою Міністерством охорони здоров¢я України 11 травня 1992 року.

Згідно з даними дозиметричних досліджень, по Харківській області середньорічна потужність дози гама-випромінювання від поверхні землі та за рахунок космічного випромінювання знаходиться на доаварійному рівні і не перевищує 0,3 мкЗв/год.

Результати  вибіркових радіологічних досліджень проб продовольчої сировини та харчових продуктів, які вирощені, вироблені та використовуються на території Харківської області показали, що вміст радіонуклідів в них не перевищував «Допустимі рівні радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 в продуктах харчування та питній воді» (ДР-97).

Здавалось би, стан радіаційної безпеки в Харківській області можна вважати цілком благополучним. На жаль, відсутність на Слобожанщині «чорнобильського сліду» зовсім не гарантує відсутності опромінення населення області за рахунок інших джерел іонізуючого випромінювання, що і підтверджують результати радіологічних досліджень.

Адже, відповідно до статистичних даних, опромінення населення радіонуклідами аварії на ЧАЕС складає всього 0,3 мЗв/рік, або 4% від сумарної дози опромінення. Ще 7%, або 0,5мЗв/рік, населення отримує за рахунок опромінення в медицині. Основним же джерелом опромінення жителів України є джерела природного походження, у тому числі:

  • фонове опромінення (космічне, терагенне) – 1,1 мЗв/рік, 16%;
  • опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження (радоном, природними радіонуклідами у воді та будівельних матеріалах) – 5,05мЗв/рік, 71%.

За даними ООН глобальна середня річна ефективна доза опромінення населення планети від усіх природних джерел дорівнює 2,4 мЗв, а в Україні – 6,15 мЗв. На Харківщині цей показник складає 4,55 мЗв. В структурі цих доз найбільший вклад (62%) дає радіоактивний природний газ радон-222 – продукт розпаду урану-238. З урахуванням радону-220 (торону), продукту розпаду природного торію-232, сумарний вклад ізотопів радону в дозу, що може регулюватись, становить близько 75%.

Що таке радон? Це важкий (в 7,5 разів важчий за повітря) газ, без кольору, запаху і смаку, альфа-випромінювач. Відомо, що 80% радону проникає в будинки із грунту через нижні поверхи і підвальні приміщення. Крім цього він виділяється із будівельних матеріалів, із водопровідних кранів і душів з підземними водами, при згоранні природного газу. Радон цілком безпечний для поверхні шкіри, він не проб¢є навіть тонкого аркушу паперу. А ось коли потрапляє у легені – справа гірша.

Відомо, що міський житель протягом своєї життєдіяльності близько 80% часу знаходиться в приміщеннях, тому при вдиханні ним радону окремі тканини легенів отримують досить високі дози опромінення. Це дозволило експертам Міжнародного комітету з радіаційного захисту (МКРЗ) зробити висновок, що відносно високі концентрації радону обумовлюють до 20% загальної кількості захворювань на рак легень.

Зрозуміло, що зменшення  кількості радону в повітрі житлових та інших приміщень з постійним перебуванням людей є найбільш важливим та ефективним шляхом зменшення доз опромінення населення. Законом України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» передбачено прийняття будинків і споруд в експлуатацію з урахуванням концентрації радону в повітрі цих будинків та споруд і рівня гама-випромінювання. При виявленні перевищень допустимих рівнів об¢єкт не повинен бути прийнятий в експлуатацію до вжиття повного комплексу протирадонових заходів.

Засоби боротьби з накопиченням радону різноманітні в залежності від виявленої концентрації. Від найпростіших (звичайне провітрювання приміщень) до складних конструктивно-планувальних рішень, направлених на герметизацію перекриття першого поверху в споруді, вентиляцію підвального приміщення, відведення радону з-під споруди за допомогою дренажного пристрою та інші.

Вносять свої корективи в радіаційну обстановку і техногенні джерела іонізуючого випромінювання  (ДІВ). На території Харківської області  знаходиться близько 550 підприємств, організацій та установ, які використовують ДІВ. Ще приблизно така ж кількість організацій має на своєму балансі ДІВ, які не підлягають регулюючому контролю. Втрата контролю над кожним радіоактивним джерелом може призвести до опромінення населення або забруднення довкілля.

Та не тільки індустріальні джерела іонізуючого випромінювання знаходяться в незаконному обігу. За останні 10 років фахівцями колишньої Держсанепідслужби у Харківській області в торговельній мережі та на ринках м. Харкова, на складі ХКП «Міськелектротранс», в годинникових майстернях Лозівського і Вовчанського районів та в приватних будівлях харків’ян було виявлено близько 60, здавалось би зовсім безпечних предметів: компаси, годинники, сіточки для керосинових ламп, тумблери-перемикачі, вольтметри, спідометри та інші речі, на які було нанесено покриття з радіоізотопними домішками. Рівні іонізуючого випромінювання на поверхні цих предметів перевищували допустимі значення в декілька разів. Та найбільшу небезпеку ці предмети представляють при їх розгерметизації і попаданні радіонуклідів всередину організму через органи травлення та дихання. Особливо небезпечні вони для дітей. Всі ці предмети з радіоактивними речовинами були вилучені з реалізації та утилізовані як радіоактивні відходи. Проблему вирішено лише частково, бо ніхто не може дати гарантії відсутності серед побутових товарів предметів, що «світяться».

Інформуємо, що  юридичні та фізичні особи при наявності у них проблемних питань з радіаційної гігієни та безпеки, а також з питань проведення дозиметричних досліджень по визначенню «гамма-фону» та вмісту радону в приміщеннях, проведення радіологічних досліджень будівельних матеріалів, харчових продуктів, лікарської сировини та інше, можуть звернутися до ДУ «Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» за адресою: м.Харків, Помірки (тел. 315-00-07,          315-00-48).