6 березня — Всесвітній день боротьби з глаукомою. Цю дату запроваджено 2008 р. з ініціативи Всесвітньої асоціації глаукоми (WGA) і Всесвітньої асоціації пацієнтів з глаукомою (WGPA).

За даними ВООЗ, уже більше 5 млн людей втратили зір унаслідок глаукоми, що становить 13,5% від усіх випадків сліпоти у світі.

74% людей з інвалідністю із зору мають нейродегенеративні захворювання, серед яких перше місце посідає глаукома.

«Втрата зору відбувається непомітно, поступово і у більшій частині випадків безболісно. Саме тому пацієнти звертаються до лікаря, коли вже надто пізно і повернути або зберегти зір неможливо», — зазначає Оксана Вітовська, головна позаштатна спеціалістка МОЗ України з офтальмології.

За результатами досліджень, ймовірність настання сліпоти на одне око через 20 років після виникнення захворювання і початку лікування становить 27%, а на обидва ока — 9%.

У Європі на глаукому припадає 12% усіх випадків сліпоти. В Україні спостерігаємо зростання динаміки захворюваності на глаукому.

У сучасній офтальмології термін «глаукома» об’єднує групу захворювань, які мають різне походження, але спільні симптоми: підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ), звуження поля зору, розвиток атрофії зорового нерва. Захворювання на глаукому може прогресувати з різною швидкістю. Раннє виявлення та своєчасне лікування дають змогу зберегти зір протягом тривалого часу.

Існують симптоми, за яких слід негайно звернутися до лікаря, оскільки вони можуть свідчити про наявність глаукоми:

• «мушки» перед очима;
• райдужні кола навколо джерела світла, на яке ви дивитесь;
• затуманювання зору, часта зміна окулярів.

«Раннє виявлення захворювання, адекватне лікування та чітке дотримання рекомендацій лікаря — ось складові успіху в боротьбі з цим підступним захворюванням», — наголошує Оксана Вітовська.

Для діагностики глаукоми необхідно перевірити зір, поле зору, стан зорового нерва та виміряти ВОТ.

Лікувати глаукому можна як медикаментозними засобами (краплі, уколи, таблетки), так і лазером та хірургічними методами. Однак є небезпека, коли після нормалізації ВОТ пацієнти самостійно призупиняють застосування рекомендованих препаратів, змінюють режим лікування. А це призводить до ще більшого прогресування глаукоми та прискорення зниження зору.

У США під час лікування глаукоми для зниження внутрішнього очного тиску застосовують медичний канабіс. Цей засіб має і побічні ефекти — запаморочення, байдужість, порушення пам’яті та звикання, вплив на серцево-судинні та респіраторні хвороби. Тому перед призначенням лікар зважує користь і ризики застосування та виписує такі препарати лише за потреби.

30 січня на офіційному сайті Верховної Ради України з’явилася петиція на підтримку легалізації марихуани. Йдеться виключно про застосування канабісу в медичних цілях, але ця тема вже стала маніпулятивною.

Більшість успішних країн світу успішно використовує марихуану в медичних та наукових цілях, що дає змогу покращити самопочуття хворих чи нормалізувати їхній стан. Помірне застосування канабісу успішно практикують у 25 штатах США, Австралії, Канаді, його використання давно врегульовано і в багатьох європейських країнах (Австрії, Бельгії, Великобританії, Данії, Іспанії, Італії, Люксембургу, Нідерландах, Німеччині, Португалії, Словаччині, Фінляндії, Франції, Чехії, Швейцарії, Швеції тощо). Є країни, де марихуану заборонено, проте її цілком легально застосовують для полегшення стану пацієнтів з невиліковними хворобами. До таких країн належать Ізраїль, Північна Македонія, Румунія та Пуерто-Рико.

Використання канабісу чи препаратів на основі фітоканабіноїдів з лікувальною метою цілком виправдано та науково обґрунтовано для лікування пацієнтів із хронічним болем, епілепсією, анорексією, посттравматичним синдромом, захворюваннями імунної системи, артритом та ревматизмом, астмою, хворобами Альцгеймера, Паркінсона, Гантінгтона, герпесом, виразками, втратою ваги під час СНІДу, діабетичноою нейропатією, різними формами склерозу та багатьма іншими важкими недугами. Зокрема, в багатьох країнах канабіс використовують для лікування глаукоми — серйозного захворювання ока, яке в разі пізнього виявлення та без адекватного лікування призводить до неминучої сліпоти.

«Доступ пацієнтів до препаратів на основі канабісу — це реалізація їхнього права на медичну допомогу, — вважає Уляна Супрун, в. о. міністра охорони здоров’я України. — Важливо підтримати легалізацію застосування медичного канабісу в наукових цілях та медицині».

Інформація з сайту Центра громадського здоров’я МОЗ України