Вісімдесяті роки ХІХ століття ознаменувалися значним поліпшенням санітарно-гігієнічних умов життя населення Харкова завдяки проведенню водопроводу. Припинилося користування водою від водовозів, бочки яких не завжди могли похвалитися належною чистотою. Припинилося і домашнє зберігання води, що не завжди проходило без шкоди для здоров’я тих, хто її пив. Скоротилося до мінімуму і користування водою з колодязів, що залишилось тільки на далеких околицях. Річкова вода, яка раніше йшла для миття підлоги і прання білизни, тепер майже зовсім вийшла з ужитку. Крок вперед, зрозуміло, був зроблений великий.

Разом з тим збільшилися і якість та масштаби лікарської допомоги. Дитяча лікарня, яка почала функціонувати в цей час, мала величезний вплив на зниження дитячої смертності, що була значною у попереднє десятиліття. У місті, при всіх його колишніх несприятливих умовах, виявилося все таки менше умов для захворюваності і більше шансів на порятунок в разі захворювання. Це підтверджується і статистикою смертності того часу.

У вісімдесятих роках харків’яни сильно страждали від черевного тифу. В зимовий час тиф проявлявся слабо, в травні і червні число захворювань було найменшим, в липні – збільшувалося, в серпні, вересні, а іноді у жовтні доходило до максимуму.

У 1889 році захворюваність на черевний тиф настільки посилилася, що набула характеру вже справжньої епідемії. За відомостями особливої комісії, обраної Медичним товариством, з липня по 20 жовтня в місті спостерігалося 585 випадків черевного тифу. Найбільше число захворювань було на Москалівці та Нетечинській вулиці. Велику кількість захворювань дали також Клочківська, Стара Московська, Катеринославська та Холодногірська вулиці. Комісія знайшла, що одною з головних причин існування черевного тифу в Харкові є сильне забруднення ґрунту. Це обумовлено вкрай поганим влаштуванням відхожих місць і вигрібних ям, які здебільшого не цементовані, вільно пропускають нечистоти в грунт, а також погано очищуються.

Населення між тим зростало, скупченість його збільшувалася, а разом з тим збільшувалося і забруднення ґрунту. Щоправда, одночасно з напливом населення спостерігався і його рух від центру до околиць, де виникають нові квартали. Але треба сказати, що ці нові квартали, за винятком північної частини міста, Холодної гори та ще частини Москалівки, виникають на місцях низинних, болотистих і взагалі з близькою до поверхні підґрунтовою водою. Провулки між Греківською та Москалівською, проведені по засипаних болотах, Нетечинський бульвар тощо – всі ці місцевості були надзвичайно несприятливі для здоров’я.

Зроблено було дещо в галузі нагляду за доброякісністю харчування городян. В цьому відношенні особливо велике значення мало влаштування міських боєнь, яке гарантувало харків’янам здорові м’ясні продукти. Але це призвело до подорожчання м’яса, внаслідок чого найбідніша частина населення стала харчуватися бідніше, ніж раніше, а непомірне подорожчання м’яса в останні роки зробило його мало не предметом розкоші.